Височенко Микола Петрович
Микола Петрович Височенко (7 жовтня 1926, м. Скадовськ, Миколаївська область — 28 травня 1983, м. Скадовськ, Херсонська область) — український селекціонер, заслужений агроном УРСР, Герой Соціалістичної Праці, почесний громадянин міста Скадовська. Дитячі та юнацькі рокиНародився в сільській родині у Скадовську, тоді — Миколаївської області. У 1941 році закінчив восьмий клас. Розпочалася німецько-радянська війна і місто було окупувано німецькими військами. Під час окупації працював у місцевому колгоспі. Служба у військуПісля визволення рідного краю від німецької окупації у листопаді 1943 року був призваний до лав Червоної армії. Дійшов до Одера, був важко поранений, втратив ногу. За бойові заслуги нагороджений орденом Слави. Трудовий шлях та досягненняВ перші повоєнні роки працював в Скадовську бухгалтером у районному відділенні соцзабезпечення. У 1947 році вступив до Полтавського профтехінтернату для інвалідів війни, який закінчив із відзнакою у травні 1949 році за спеціальністю «Агрономія». У вересні 1949 року Микола Петрович успішно здає іспити та стає студентом Уманського сільсько-господарського інституту, але за рік був змушений перевестися на заочне відділення. Уміло поєднуючи практичну роботу з успішним навчанням, Микола Петрович блискуче захистив диплом. До листопада 1953 р. працював агрономом у Скадовському райуправлінні сільського господарства, а після його реорганізації — агрономом у Скадовській МТС. З червня 1958 року — агрономом-плановиком, а з січня 1961 року — головним агрономом колгоспу «Радянська Україна» Скадовського району, Херсонської області.[1] Головний агроном колгоспу «Радянська Україна» першим упроваджує радикальні зміни в землеробстві Таврійського степу — зрошення дніпровською водою. У 1963 році в колгоспі «Радянська Україна» стала до ладу перша черга рисової системи — 450 га заливного поля, а всього на цей час у господарстві під зрошення було відведено понад 1000 га. Творчий пошук головного агронома в поєднанні з умінням організувати ефективну діяльність спеціалістів, керівників середньої ланки та всіх працівників землеробства принесли свої плоди. Земля щедро віддячила хліборобам за турботу про неї. Перший успіх прийшов у 1971 році, коли в господарстві зібрали рекордний врожай озимої пшениці — у середньому по 42,6 центнери з гектару, а вже у 1973 році цей показник зріс до 46 центнери з гектару. Указом Президії Верховної Ради СРСР № 5138-VIII від 8 грудня 1973 року, за великі успіхи, досягнуті у Всесоюзному соцзмаганні, й проявлену трудову доблесть у виконанні прийнятих зобов’язань зі збільшення об'ємів виробництва та продажу державі зерна, цукрового буряка, олійних культур та інших продуктів землеробства у 1973 році, Височенку Миколі Петровичу присвоєно звання Героя Соціалістичної праці з врученням ордена Леніна та золотої медалі «Серп і Молот».[2] Після виходу на пенсію мешкав у Скадовську. Помер 28 травня 1983 року. Нагороди, званняЗвання:
Ордени:
Медалі:
Примітки
Джерела
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
