Владислав Тарновський

Владислав Тарновський
Władysław Tarnowski
Владислав Тарновський. Портрет роботи Маврикія Ґоттліба. 1877 рік.
Основна інформація
Дата народження	4 червня 1836(1836-06-04)
Місце народження	Вороблевичі, Австро-Угорщина
Дата смерті	19 квітня 1878(1878-04-19) (41 рік)
Місце смерті	акваторія біля Сан-Франциско, США
Причина смерті	інфаркт міокарда
Роки активності	1850 - 1878
Громадянство	Австрійська імперія→  Австро-Угорщина
Національність	поляк
Професія	композитор, піаніст, поет, драматург і перекладач
Освіта	Ягеллонський університет, Паризька консерваторія, Лейпцизька консерваторія
Інструменти	фортепіано
Мова	польська
Жанр	Музика: опера, камерні та фортепіанні твори, пісня Література: вірш, драма, новела, есей
Псевдоніми	Ernest Buława (Ернест Булава)
Заклад	Колеж де Франс
Герб
Твори у Вікіджерелах Цитати у Вікіцитатах  Файли у Вікісховищі

Влади́слав Тарно́вський, граф гербу Леліва (пол. Władysław Tarnowski, 4 червня 1836(18360604)^[1], Вороблевичі, нині Дрогобицького району — 19 квітня 1878, акваторія біля Сан-Франциско — польський піаніст, композитор, поет, драматург і перекладач. Двоюрідний брат Станіслава Тарновського.

Владислав народився в родині Валер'яна Спицимира і Ернестини Тарновських. Мав брата Станіслава і сестру Марію. Виховувався під наглядом гувернера, 1840 року залишився без матері. Був дуже здібний до музики. Місцевий органіст навчив хлопчика читати ноти, і той удома вправлявся за фортепіано. За родинними переказами, Владислава ще маленьким показали Шопенові. Документально це не підтверджено. У свої чотирнадцять років Владислав Тарновський уже складав музику й писав вірші. Потяг до мистецтва посилився від того, що Тарновські приятелювали з родиною Ґроттґерів і ті бували у Вороблевичах. Владислав подружився з Артуром Ґроттґером. З 1845 чи 1846 року навчався у Львівському єзуїтському конвікті (школі-інтернаті) при костелі святого Миколая, а тоді — в Краківській^[2] гімназії. Вступив на правничий і філософський факультети Ягеллонського університету, який закінчив у 1857 році^[1], згодом, всупереч батьковій волі, студіював у Паризькій консерваторії, в Данієля Обера. Там приятелював з музикантом і музикознавцем Альбертом Совінським і з істориком та етнографом Францишеком Духінським. 1861 року батько помер, і в день похорону згорів фільварок у Вороблевичах. Владислав, як найстарший син, перейняв господарювання маєтком і помалу відновлював втрачене. Збирав твори мистецтва й відкрив музей у своїй садибі. Збудував у селі школу, винайняв учителя й купував для учнів книжки та зошити. За свідченнями вороблевицьких старожилів, його небіж Ян Конті, син брата Станіслава, своїм коштом відбудував у селі церкву, споруджену його предками у XVIII столітті й зруйновану під час Першої світової війни, а після встановлення радянської влади був розстріляний в Биківні 1940 році. Владислав Тарновський на певний час перервав навчання, щоб узяти участь у Польському повстанні 1863 року. Працював у львівській організації, що допомагала повстанцям, був секретним зв'язковим між Галичиною та Національним урядом у Варшаві^[3]. Також воював у складі ^plзуавів-смертників^[4][5]. Там же й склав військову пісню «Jak to na wojence ładnie, kiedy ułan z konia spadnie»^[6], донині популярну, хоча й перероблену.

Після того, як придушено повстання, Владислав Тарновський вступив до Лейпцизької консерваторії, де навчався в Ігнаца Мошелеса (фортепіано) і Ернста Фрідріха Едуарда Ріхтера (композиція). У 1863—1865 роках анонімно опублікував у Лейпцигу три випуски поетичних творів під загальною назвою «Вірші студента» (пол. Poezye Studenta). З 1867 по 1870 рік він вдосконалював свою майстерність у Римі під керівництвом Ференца Ліста. Той цінував свого учня, порівнював його з Антоном Рубінштейном i Гансом фон Бюловом і сам виконував твори Тарновського.

Тарновський концертував у Вроцлаві (1860 i 1875, виконував також свої твори), Відні й Римі^[7], Венеції та Флоренції (1872), Парижі (1873) й Львові (1875), гастролював у Греції, Сирії та Єгипті. Певний час жив в Індії та Японії, зацікавившись східними культурами. Водночас публікував у польській пресі вірші під псевдонімом «Ернест Булава» (пол. Ernest Buława). Окремими виданнями вийшли у світ, зокрема, його надруковані у Львові містерія за біблійними мотивами «Ісаак» (1871) та дві драми — «Карлінські» (Karlińscy, 1874), «Йоанна Ґрей» (Joanna Grey, 1874).

Вільно володіючи англійською, німецькою, французькою й італійською мовами, він переклав польською низку творів Вільяма Шекспіра, Персі Біші Шеллі, Вашинґтона Ірвінґа, Генріха Гейне, Максиміліана Берна, П'єра Корнеля. У доробку є також драматична містерія «Майя» Анджело де Ґубернатіса, з яким Тарновського зблизило захоплення Сходом, і фахова книжка Франца Бренделя «Нарис історії музики».

Тарновський був також меценат (підтримував, зокрема, Анджея Грабовського).

Серед композицій Тарновського — опера «Ахмед, або Пілігрим кохання» (пол. Achmed, czyli Pielgrzym miłości, 1875, на власне лібрето за мотивами «Альгамбри» Вашинґтона Ірвінґа), струнний квартет ре мажор, Фантазія для скрипки і фортепіано, фортепіанні та вокальні твори.

Владислав Тарновський помер від інфаркту, подорожуючи з Японії до США на кораблі «Пацифік» (Pacific). Смерть настала вже на підході до Сан-Франциско. Похований у Вороблевичах.

• Quatour Ré-majeur pour Deur Violons, Viola et Violoncelle (Струнний квартет ре-мажор) [Архівовано 9 квітня 2017 у Wayback Machine.] (1874?)^[8]
• Fantasia quasi una sonata [Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.] (для скрипки і фортепіано)
• Souvenir d'un ange [Архівовано 21 вересня 2016 у Wayback Machine.] (для скрипки і фортепіано) (Відень, близько 1876, видавництво Кратохвіла/Kratochwill)

• 3 Mazurkas (Відень, близько 1870, видавництво A. Безендорфера/A. Bösendorfer)
• 2 п'єси:
  • Chant sans paroles
  • Valse-poeme (обидві — Лейпциг, близько 1870, видавництво Х. Е. Канта/Ch. Е. Kahnt)
• Impromptu «L'adieu de l'artiste» [Архівовано 4 квітня 2022 у Wayback Machine.] (Відень, близько 1870, видавництво Й. Ґутманна/J. Gutmann)
• Souvenir de la Canée (концертна фантазія для фортепіано)^[9]
• Sonata à son ami Zawadzki [Архівовано 22 грудня 2014 у Wayback Machine.] (Відень, близько 1875, видавництво Кратохвіла)
• Grande polonaise quasi rapsodie symphonique [Архівовано 28 травня 2016 у Wayback Machine.] (Відень, близько 1875, видавництво Й. Ґутманна)
• Extases au Bosphor, fantasie rapsodie sur les melodies orientales op. 10 (Лейпциг, близько 1875, видавництво Р. Форберґа/ R. Forberg)
• Полонез для Теофіля Ленартовича (1872)^[10]
• Траурний марш із симфонічного твору, присвячений пам'яті Августа Бєловського [Архівовано 16 травня 2008 у Wayback Machine.] (1876)^[11]
• Обробка етюда оп. 25, № 7  Фридерика Шопена для віолончелі i фортепіано (Лейпциг, 1874, видавництво B&H)^[12]
• Аве Марія [Архівовано 8 березня 2016 у Wayback Machine.] (Album Muzeum Narodowego w Rapperswyllu, 1876, s. 577—578)

• Andantino pensieroso (Echo Muzyczne, Варшава, 6, 17 XII 1878)

• Nocturne dédié à sa soeur Marie [Архівовано 9 березня 2016 у Wayback Machine.] (Відень, видання не датоване)^[13]
• Nuit sombre^[14]
• Nuit claire^[14]

Соло:

• Marsz ułański — інакше Pieśń żołnierza і Marsz żołnierzy Langiewicza, який починається словами: «A kto chce rozkoszy użyć»; сьогодні більш відомий зі слів «Jak to na wojence ładnie» (перші публікації: Kieszonkowy słowniczek polski z melodiami, Познань, 1889, видавництво Й. Лайтґебера/J. Leitgeber i Piosenka wojenna, Львів, 1908, видавництво Б. Полонецького/B. Połoniecki, відповідно)

З фортепіанним акомпанементом:

• Cypryssen 5 characterische Gesänge (Відень 1870, видавництво A. Безендорфера), п'ята пісня: Ich sank verweint in sanften Schlummer [Архівовано 4 квітня 2022 у Wayback Machine.]^[15]
• Neig, o Schöne Knospe [Архівовано 4 квітня 2022 у Wayback Machine.] (Відень, близько 1870, видавництво Й. Ґутманна)
• Kennst du die Rosen [Архівовано 7 лютого 2016 у Wayback Machine.] (Відень, близько 1870, видавництво Й. Ґутманна)
• Du buch mit Siegen Siegeln й Ob. Du Nun ruhst… [Архівовано 4 квітня 2022 у Wayback Machine.] (Відень, близько 1870, видавництво Кратохвіла)
• Still klingt das Glöcklein durch Felder [Архівовано 9 березня 2016 у Wayback Machine.] (Відень, близько 1875, видавництво Й. Ґутманна)

• Klänge Und Schmerzen (Лейпциг, близько 1870, видавництво Х. Е. Канта)
• Nächtliche Regung (Лейпциг, близько 1870, видавництво Х. Е. Канта)
• Mein Kahn [Архівовано 29 листопада 2016 у Wayback Machine.]
• Strofa dello Strozzi e la risposttadi Michalangelo (видавництво Царіша/Carisch)^[16]

• Achmed oder Pilger Liebe (на власне лібрето. Опубліковано партію фортепіано, Лейпциг, близько 1875, видавництво Р. Форберґа)
• Karlińscy [Архівовано 12 березня 2016 у Wayback Machine.] (музика до власного драматичного твору, Львів, 1874, видавництво Ґубриновича і Шмідта)
• Joanna Grey [Архівовано 8 березня 2016 у Wayback Machine.] (музика до власного драматичного твору, Відень, 1875, видавництво Кратохвіла)

• Poezye studenta (томи 1-4, з 1863-65 років):
• Poezye Studenta — том 1. (Лейпциг, 1863, видавництво Ф. А. Брокгауса/F.A. Brockhaus)
• Poezye Studenta — том 3. (Лейпциг, 1865, видавництво Ф. А. Брокгауса)
• Poezye Studenta — том 4. (Лейпциг, 1865, видавництво Ф. А. Брокгауса)
• Krople czary [Архівовано 12 березня 2014 у Wayback Machine.] (Лейпциг 1865, видавництво Павла Роде/Paweł Rhode)
• Sonety tatrzańskie (1865)
• Szkice helweckie [Архівовано 25 грудня 2013 у Wayback Machine.] i Talia [Архівовано 19 травня 2014 у Wayback Machine.] (Лейпциг, 1868, видавництво Павла Роде)
• Piołuny (Дрезден, 1869, друкарня Ю. І. Крашевського)
• Nowe Poezye (1872, видавництво Зайферта і Чайковського/Seyfert i Czajkowski)
• Kochankowie ojczyzny (поема, 1872)
• Obrazy z kraju (1877)

• Na śmierć Żołnierza Polskiego Marcina T. (орієнтовно 1862, книжкове видання 1865)
• Do Władysława Zwierkowskiego i Filipa Kahanego (після 1863)
• Bądźmy gotowi (1865)
• Na śmierć Juliusza T. (1865)
• Do S… T… (опубліковано 1865)
• Krzyk sarmatki (1867)
• Modlitwa niemego
• Na dymissyę Belkredego (1867)
• Prywata a doktrynerka (1868)
• Kolibry (1868)
• Pamięci Sierakowskiego (1868)
• Pamięci Jurgensa (1868)
• Pamięci Mieczysława Romanowskiego (1868 або раніше)
• Pamięci Traugutta (1868 або раніше)
• Modlitwa niemego (1868)
• Kwestya szkółek (1868)
• Z płomieni (1869)
• Tryumfator (програма до симфонії) (1869)
• Pamięci J. K. Turskiego (1870)
• Praxytel i Fryne [Архівовано 19 травня 2014 у Wayback Machine.] (1871)
• Neapol (1875)
• Pomnik Bielowskiego [Архівовано 22 травня 2014 у Wayback Machine.] (1876))
• Naśladowanie z arabskiego (1876)
• Tęcze wspomnień (1876)
• Odwiedziny u Kanarisa (1876)
• Wspomnienie Skinderowi Paszy (1876)
• Nad brzegami Barada (1877)
• Tęsknota ducha (1878)

• Podzwonne (1857)
• Jak to na wojence ładnie
• Na bagnety (1863)
• Pieśń druga z Lutni (1863)
• Piołunowy hymn (1865)
• Oda na cześć Żuawów nieśmiertelnych (1865)
• Hymn wiosenny (1866)
• Córeczka grabarza (1869)
• Madonno moja (1875)

• Izaak [Архівовано 22 травня 2014 у Wayback Machine.]. (Львів, 1871)
• В серії Ernesta Buławy Utwory Dramatyczne:
  • Toм I — Karlinscy [Архівовано 19 травня 2014 у Wayback Machine.]. Львів, видавництво Ґубриновича і Шмідта, 1874
  • Toм II — Joanna Grey [Архівовано 24 грудня 2013 у Wayback Machine.]. Львів, видавництво Ґубриновича і Шмідта, 1874 (з цим драматичним твором пов'язана увертюра Владислава Тарновського, але її долучили пізніше)
  • Toм III — Ostatnie sądy kapturowe i Finita la comedia (згадані в томі II; опубліковані, ймовірно, також у видавництві Ґубриновича і Шмідта),
• Achmed, pielgrzym miłości (лібрето німецькою мовою Achmed oder die Pilger der Liebe [Архівовано 4 квітня 2022 у Wayback Machine.])

• Talia [Архівовано 19 травня 2014 у Wayback Machine.] (1868)
• Przechadzki po Europie [Архівовано 25 грудня 2013 у Wayback Machine.] (1871)

• Джеймс Макферсон. Pieśni Osjana, а також за їх мотивами: Z dziejów «Ossjana» w Polsce (англ.) (посмертне видання), видавництво Міхала Арцта/M. Arct, Варшава, 1927
• Вільям Шекспір. Hamlet (англ.) (останні видання: Hamlet, królewicz duński — під редакцією Ґжеґожа Сінка/Grzegorz Sinko), Zakład Narodowy im Ossolińskich, Warszawa, 1953; Hamlet — під редакцією С. Гельштинського/St. Helsztyński), Zakład Narodowy im Ossolińskich, Wrocław, Kraków, 1971)
• Франц Брендель. Zarys historii muzyki/Grundzüge der Geschichte der Musik (5 томів, Лейпциг, 1866)^[17]
• Франц Брендель. Liszt jako symfonik, skreślił dr. Brendel, z dodaniem artykułu krytyczno-muzykalnego Ludwika Leona Gozlana spolszczył W. T. (нім.) (Львів, 1870)^[18]
• Л. Фоґлар. Męczennicy fantazji. Оповідання, в часописі Świt, 1872, № 6-14
• Cyd, за іспанським романсеро, з перекладу Гердера. Cyd pod Ferdynandem Wielkim, частина 1, Świt, 1872, № 17-26.
• Анджело де Ґубернатіс. Maja, mysteryum dramatyczne, z szeregu dramatów indyjskich wyjęte [Архівовано 19 травня 2014 у Wayback Machine.] (італ.) Ruch Literacki, 2, 1875; а також Львів, 1876, видавництво Ґубриновича і Шмідта),
• Гектор Берліоз. Nowela przeszłości. 1555. Pierwsza opera [Архівовано 18 квітня 2021 у Wayback Machine.] (фр.). Ruch Literacki, 2, 1876 (перший твір із циклу Les Soirées de l'orchestre, том із першої половини 1876 року, с. 81-84)
• Гектор Берліоз. Grand traité d'instrumentation et d'orchestration modernes^[19] під перекладною назвою — O instrumentacji
• Ежен Єменіс. Bohaterowie Grecji [Архівовано 26 лютого 2014 у Wayback Machine.] (фр.) Ruch Literacki, в томі з другої половини 1876 року, с. 57-58, 72-73, 90-91, 105—108, 119—120, 135—136, 153—154, 169—170, 184—185, 200—201, 216—217, 233, 246—247, 264—266, 280—281, 295—296)
• Генріх Гейне. Sobowtór [Архівовано 24 грудня 2013 у Wayback Machine.], (нім.) (1866)
• Джордж Гордон Байрон. Piosnka portugalska (англ.) (1869)
• Персі Біші Шеллі. Hymn do nocy, (англ.) (1869)
• Максиміліан Берн. Pięć tekstów do muzyki (нім.):

I. Dwie dusze (1872),

II. Trzech muzykantów (1872),

III. Kwiat tajemniczy (1872),

IV. Młodzian Jeziora(1869, вид. 1872),

V. Zwiędły liść (1872), Владислав Тарновський видавав документи з вороблевицького архіву:

• Archiwum Wróblewieckie — Зшиток I [Архівовано 12 березня 2014 у Wayback Machine.] (першодрук: Познань, 1869, видав автор для комісійної книгарні Яна Константи Жупанського/Jan Konstanty Żupański, друкарня Ю. І. Крашевського в Дрездені):
  • Urszula z Ustrzyckich Tarnowska. Wspomnienia damy polskiéj z XVIII. wieku [Архівовано 8 квітня 2022 у Wayback Machine.]
  • Kazimierz Ustrzycki. Hymn na stuletnią obronę Wiednia [Архівовано 8 квітня 2022 у Wayback Machine.]
  • Jan Henryk Dąbrowski. Proklamacya Generała Dąbrowskiego [Архівовано 8 квітня 2022 у Wayback Machine.]
  • Stanisław Górski. Tomicyanów ustęp, r. 1536—1537 [Архівовано 8 квітня 2022 у Wayback Machine.]
• Archiwum Wróblewieckie — Зшиток II (Львів, 1876, друкарня К. Піллера/K. Piller):
• Pamiętnik damy polskiej Urszuli z Ustrzyckich Tarnowskiej^[20]
• Archiwum Wróblewieckie — Зшиток III (Львів, 1878, видавництво Кароля Вільда/Karol Wild):
  • Historję Królów Elekcyjnych Ignacego Potockiego [Архівовано 9 квітня 2022 у Wayback Machine.]
  • Manifest Generalności Barskiej [Архівовано 9 квітня 2022 у Wayback Machine.]
  • Listy: Ignacego Potockiego, Katarzyny z Potockich Kossakowskiej, Juliana Ursyna Niemcewicza
  • Urszula z Ustrzyckich Tarnowska. Król Hieronim w Warszawie w 1812 roku [Архівовано 6 березня 2021 у Wayback Machine.]. «Ruch Literacki». 30, с. 54-55, 22 липня 1876 (неопубліковане доповнення до «Вороблевицького архіву»)

Вірші й тексти музичних творів Владислава Тарновського, його статті, рецензії на літературні та музичні твори публікувалися в різних виданнях, як-от Ruch literacki, Tygodnik ilustrowany, Gazeta Narodowa, Dziennik Literacki, Dziennik Poznański, Gazeta Polska (Чикаго), Mrówka, Świt, Tydzień Polityczny, Naukowy, Literacki i Artystyczny (виходив у Дрездені під редакцією Ю. І. Крашевського) і Kłosy.

• Encyklopedia muzyczna, PWM 2009.
• Encyklopedia muzyki PWN 2001.
• Encyklopedia literatury PWN 2007.
• Wielka Encyklopedia Polski, tom 2, Wydawnictwo Ryszard Kluszczyński, 2004.
• Sir George Grove (red. Stanley Sadie) «The New Grove Dictionary of Music and Musicians» (II wydanie), Tom 25 (Taiwan to Twelwe Apostles), 2001. — P. 103—104.
• З частиною доробку можна ознайомитися завдяки e-bUW електронній бібліотеці Варшавського університету [Архівовано 14 березня 2014 у Wayback Machine.]
• Генеалогія Тарновських [Архівовано 15 червня 2018 у Wayback Machine.]
• Ewa Róża Janion «Legends of Suli in Poland: some remarks on Władysław Tarnowski», с. 46-49 в докторській дисертації: Ewa Róża Janion «Imaging Suli: Interactions between Philhellenic Ideas and Greek Identity Discourse», Peter Lang GmbH, Франкфурт, 2015.
• Kinga Fink «Lwowskie koncerty pianisty i kompozytora Władysława Tarnowskiego» («Львівський концерти піаніста і композитора Владислава Tarnowsкого») в: «Musica Galiciana», Том 15, 2016, S. 42—52.
• Pieśni niemieckie Władysława Tarnowskiego, M. T., 2017.
• Utwory instrumentalne Władysława Tarnowskiego, M. T., 2018.
• Władysław Tarnowski „Artysta i cierpienie”, Część I, M. T., 2020.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Władysław Tarnowski

• Ноти у фондах Австрійської національної бібліотеки у Відні
• Твори Владислава Тарновського доступні в Google Books [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]; нині у вільному доступі є: Krople czary [Архівовано 12 березня 2014 у Wayback Machine.] i Archiwum Wróblewieckie — Zeszyt 1 [Архівовано 12 березня 2014 у Wayback Machine.]
• «Kochankowie Ojczyzny», поема поміщена в: «Album Muzeum Narodowego w Raperswilu w stulecie 1772 r.», 1872, сторінки оригіналу 232—278 (відскановані сторінки 256—302 доступні завдяки Нижньосілезькій електронній бібліотеці / Dolnośląska Biblioteka Cyfrowa [Архівовано 24 грудня 2013 у Wayback Machine.])
• Портрет Владислава Тарновського роботи Маврикія Ґоттліба (1877) перебуває в Сілезькому музей в Катовицях — Репродукція онлайн у Галереї польського малярства
• Jak to na wojence ładnie Версія у виконанні артистів кабаре Loch Camelot на сайті Cyfrowa Biblioteka Polskiej Piosenki
• Струнний квартет до-мажор [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] у фондах IMSLP/Petrucci Music Library [Архівовано 9 березня 2014 у Wayback Machine.].
• Agaton Giller. O Władysławie Tarnowskim. „Ruch Literacki”. 1, 1878. , с. 331—332;348-349; 362—363; 380—381; 395—396