Владислав I Влайку

Владислав I Влайку рум. Vladislav I (Vlaicu Vodă)
Воєвода Волощини
1364 — 1377
Попередник:	Ніколає Александру
Наступник:	Раду I
Господар Волощини
Народження:	близько 1325
Смерть:	близько 1377
Країна:	Волоське князівство
Рід:	Басараби
Батько:	Ніколає Александру
Мати:	Марія Лакфю
Діти:	Влад I Узурпатор
Медіафайли у Вікісховищі

Владислав I Влайку (рум. Vladislav I (Vlaicu Vodă) (близько 1325 — бл. 1377) — правитель (воєвода) Волоського князівства з династії Басарабів, (1364 — бл. 1377), старший син і наступник волоського воєводи Ніколає Александру.

У 1364 році після смерті свого батька, Ніколає Александру, Владислав Влайку успадкував волоський трон. Він був васалом болгарського царя Івана Олександра^[1]. У правління Владислава I відносини з Угорським королівством залишалися вкрай напруженими. Угорський король Лайош I Великий в 1365 році захопив Видин, столицю Видинського царства, а в 1370 році зайняв королівський престол у Польському королівстві. У 1366 році волоський воєвода Владислав I змушений був підписати перемир'я з Угорщиною і визнати себе васалом Лайоша Великого. Натомість угорський король закріпив за воєводою Волощини володіння Северином, Амлашем і Фегерашом. У 1368 році угорські війська вторглися в Волощину, але були розбиті волоським прикордонним воєначальником Драгомиром. У 1369 в Валахію вперше вторглися загони турків-османів. У 1371 союзну македонсько-волоське військо було розгромлене турками у битві на річці Марица. В 1375 році угорці відібрали у Владислава Банат Северин. У 1377 р. під натиском боярської опозиції Владислав I Влайку змушений був відмовитися від трону на користь свого молодшого брата Раду I.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Владислав I Влайку

• Constantinescu, N., Vladislav I 1364—1377, Editura Militară, București, 1979. (рум.)

Правителі Волощини
Попередник: Ніколає Александру	Господар Волощини 1418 — 1420	Наступник: Раду I