Вознесенський Олександр Олексійович

Вознесенський Олександр Олексійович
Вознесенський Олександр Олексійович
Народився	5 березня 1898 ; Тульська губернія, Російська імперія
Помер	28 жовтня 1950 (52 роки) ; ·вогнепальна рана
Поховання	Нове Донське кладовище
Країна	Російська імперія; СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	економіст, політик
Галузь	економіка
Alma mater	Санкт-Петербурзький державний університет
Науковий ступінь	кандидат економічних наук
Вчене звання	професор[d]
Заклад	Військово-морська академія імені М. Г. Кузнєцова і Ленінградський державний університет
Посада	депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія	КПРС
Нагороди
	; ; ;

Олександр Олексі́йович Вознесе́нський (5 березня 1898(18980305), село Головкіно (або Малинове) Новосільського повіту Тульської губернії, тепер Орловської області, Російська Федерація — розстріляний 28 жовтня 1950, місто Москва, Російська Федерація) — радянський діяч, міністр освіти РРФСР, ректор Ленінградського державного університету, професор (1939). Депутат Верховної Ради СРСР 2-го скликання (в 1948—1949 роках). Старший брат Миколи Вознесенського.

Біографія

Народився в родині службовця лісової контори. Дитинство провів у містечку Черні Тульської губернії.

У 1917 році вступив до Петроградського історико-філологічного інституту, у 1921 році перейшов на факультет суспільних наук університету, який закінчив у 1923 році.

З 1923 року — викладач, завідувач кафедри політичної економії Ленінградського державного університету.

Член ВКП(б) з 1927 року.

У 1940—1941 роках — декан політико-економічного факультету Ленінградського державного університету.

У 1941—1942 роках — ректор Ленінградського державного університету. У 1942—1944 роках — ректор Саратовського державного університету. У 1944—1948 роках — ректор Ленінградського державного університету.

24 січня 1948 — 15 липня 1949 року — міністр освіти Російської РФСР.

З липня по серпень 1949 року не працював.

19 серпня 1949 року заарештований органами МДБ за звинуваченням «у зраді Батьківщині, участі у контрреволюційній організації та антирадянській агітації» (так звана «Ленінградська справа»). Засуджений до страти та розстріляний 27 жовтня 1950 року.

Посмертно реабілітований 14 травня 1954 року.