Вознесіння Господнє (свято)
Свято Вознесіння Ісуса Христа,[2] також відоме як, Вознесіння,[3][4] святкують християни. Це святкування тілесного вознесіння Ісуса на небеса. Це одне із дванадесятих (у православ'ї) та вселенських (у католицизмі - тобто, такого що повсюдно відзначається) свят Християнської Церкви, на рівні зі святами Страстей Христових, у період від Пасхи до П'ятдесятниці. День Вознесіння Господнього традиційно відзначається у четвер, на сороковий день після Пасхи (після підрахунків, наведених в Мк. 16:19, Лк. 24:51 і Дії 1:2), хоча деякі християнські конфесії змінили дату святкування. ІсторіяСвяткування цього свята має велику давнину. Євсевій Кесарійський має натяки на святкування цього свята у IV столітті.[5] На початку V століття Аврелій Августин каже, що це свято апостольського походження, і він говорить, що Церква святкувала Вознесіння задовго до нього. Часті згадки про нього є в працях Івана Золотоустого, св. Григорія Ниського. Паломниця Егерія говорить про вечірню цього свята. До кінця IV ст. святкування Вознесіння Господнього і П'ятидесятниці не розділяли. При цьому П'ятидесятниця сприймалась як особливий період церковного року, а не святковий день (напр., Тертуліан називає її «laetissimum spatium» (радісним періодом)[6]). У IV ст. П'ятидесятниця остаточно оформилася не тільки як особливий період після Пасхи (пор .: 20 правило I Вселенського собору), але і як самостійний свято (напр., 43-е прав. Ельвірського Собору (після 300 р)). Слідом за П'ятидесятницею в особливе святкування виділилося і Вознесіння. На сході незважаючи на те, що вже стараннями св. імператриці Олени на горі Елеон була побудована церква, в Сирії і Палестині до кін. IV ст. Вознесіння та Зішестя Святого Духа, ймовірно, ще святкувалися разом на 50-й день після Великодня.[7][8] Про таку практику спільного святкування пише паломниця Егер, повідомляючи, що в вечір П'ятдесятниці всі християни Єрусалиму збираються на горі Елеон, «в тому місці, з якого Господь вознісся на небо», званому Імвомон, і відбувається служба з читанням Євангелія і Діянь апостольських, що оповідають про Вознесіння[9]. Втім, Егерія відзначає і вчинення святкової служби в Віфлеємі на 40-й день після Великодня, але на думку дослідників, в даному випадку мова йде не про свято Вознесіння, а про єрусалимське свято вифлеємських немовлят 18 травня (якщо це припущення вірне, паломництво Егерії слід відносити до 383 р, коли ця дата припадала на 40-й день після Великодня. На думку Ж. Даньєл, поділ 2 свят відбулося після засудження єресі Македонія на II Вселенському Соборі (381) і мало на меті підкреслити особливу роль Св. Духа в домобудівництві спасіння. Вказівки на окреме святкування Вознесіння Господнього зустрічаються у свт. Григорія Нісського[10] і в антіохійських проповідях свт. Івана Золотоустого[11]. Прямо про святкування 40-го дня після Пасхи як Вознесіння йдеться в «Апостольських постановах» (бл. 380 р.)[12]. Джерела V і наступних століть вже однозначно виділяють Вознесіння в окреме свято на 40-й день після Великодня. На заході Перші відомості про святкування Вознесіння зустрічаються в проповідях єп. Хромата Аквілейского (388—407)[13] і в «Книзі про різні єресі» єп. Філастрія Брешіанського (383—391)[14], де серед великих свят на честь Ісуса названі Різдво, Богоявлення, Великдень і «день Вознесіння», в який «Він зійшов на небо близько П'ятидесятниці», що може вказувати на нероздільність 2 свят (Вознесіння і П'ятидесятниці). В іншому місці Філастрій каже, що Вознесіння справляється саме на 40-й день, причому йому передує піст, який триває і після цього свята. Мабуть, поява нового рубежу в пасхальному періоді (Вознесіння, що святкується на 40-й день) викликала подив щодо часу початку посту — до або після П'ятидесятниці; до VI ст. було визнано правильним починати постити тільки після П'ятидесятниці, хоча символічно 40-денний період радості протистояв 40 дням Великого посту[15]. До V ст. практика святкування Вознесіння ствердилася на Заході остаточно — наприклад, блж. Августин називає «чотиридесятницю Вознесіння» (Quadragesima Ascensionis) святом «найдавнішим і повсюдним»[16]. Дати святкування
Джерела свята.jpg) Джерела трьох перших сторіч нічого не говорять про це свято. Не згадує про нього й письменник Оріген (+ к.251), який вираховує християнські свята в 8-ій книзі свого твору «Проти Цельса». Знавці обряду притримуються думки, що в перших трьох віках це свято святкували разом зі святом Зшестя Св. Духа. Сильвія Аквітанська не називає це свято Вознесінням, а тільки «сороковим днем після Пасхи». У IV столітті свято Господнього Вознесіння стає загальнознаним. Свято Вознесіння звеличили своїми проповідями св. Іван Золотоустий, св. Григорій Ніський, св. Епіфан Кипрський, Лев Великий та інші. У 390 році за кошти християнки з Рима Пойменії на місці Вознесіння побудовано Храм Вознесіння на Оливній горі у Єрусалимі. Фольклорні звичаїНа цю відзнаку люди випікали обрядове печиво у формі драбинок, «щоб було по чому Ісусові вилізти на небо». Такий ритуальний хлібець носили на могилки, щоб востаннє разом пом'янути померлих. Крім печива, готували також пласкі млинці з пшоняного борошна, у деяких місцях пекли паски і фарбували крашанки на поминки. Селяни в цей день обходили свої посіви, качали на них крашанки, оскільки «на Вшестя вже починає викидати колос». До цього дня намагалися повністю обсіятися, бо через десять днів буде Трійця. Також в цей день існує багато прикмет, пов'язаних з родючістю. Оскільки свято припадало на розпал праці в полях, у цей день потрібно було їсти яйця і таким чином умилостивити польових духів на добрий врожай[17]. Напередодні Вознесіння віряни йдуть до церкви для сповіді і причастя, а у четвер у храмах відбувається урочисте богослужіння з нагоди Вознесіння Господнього. Вважається, що у Вознесіння Господь ходить серед людей та чує їхні прохання, тому варто молитися і просити здоров'я своїм близьким та рідним [18]. Великим гріхом вважається працювати в цей день, треба присвятити його спілкуванню з рідними та близькими, молитися про їх здоров'я [19]. Цікаві факти
Див. такожПримітки
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
