Возіанов Сергій Олександрович
Сергій Олександрович Возіанов (18 жовтня 1960 р.) — член-кореспондент Національної академії медичних наук України (2007), доктор медичних наук (1994), професор (2000), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2010 р.), лауреат премії АМН України (2004), хірург вищої категорії, завідувач відділу рентген-ендоурології та літотрипсії Інституту урології АМН України (з 1998), професор кафедри урології Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика (з 2004), головний спеціаліст-координатор по урологічній службі (2011). Родина
Наукова діяльністьСергій Олександрович Возіанов відомий як організатор і керівник нового напряму в урології — розвитку онкоурології, а саме — діагностики та лікування раку передміхурової залози в Україні. Особисто ним вперше в Україні науково обґрунтовано і впроваджено в клінічну практику Інституту урології, урологічних клінік м. Києва та ряду областей України метод фотодинамічної діагностики раку сечового міхура, який дозволяє проводити регулярний контроль результатів лікування даної патології. Розробив і запровадив в клінічну практику нові форми та методи лікування і діагностики захворювань нирок, сечокам'яної хвороби; черезшкірну пункцію кисти нирки в діагностичних цілях та аспірацію її вмісту, як лікувальний захід; перкутанну нефростомію, що дозволяє уникнути травматичного хірургічного втручання та значно зменшує кількість нефректомій. Має 11 патентів на винаходи, які впроваджено в медичну практику в Україні. Автор 249 наукових робіт, 31 книги (монографій, підручників, посібників та довідників), 35 патентів. Підготував Підготував 5 докторів та 23 кандидатів наук. Член Вченої ради Інституту урології АМН України, а також спеціалізованих вчених рад з присвоєння наукових ступенів доктора і кандидата наук Інституту урології та Інституту онкології АМН України, член Асоціації урологів України і м. Києва, член Європейської Асоціації Урологів та Міжнародного урологічного товариства, член редколегій ряду провідних фахових журналів. Основні наукові праці
ПриміткиДжерелаПосилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia