Волдемарс Вейсс
Волдемарс Вейсс (латис. Voldemārs Veiss; *7 листопада 1899, Рига — †17 квітня 1944, Рига) — підполковник латвійської армії, ветеран Латвійської війни за незалежність (1918—1920), військовий аташе Латвії в Фінляндії та Естонії, під час Другої світової війни учасник колабораціоністського руху, штандартенфюрер Латвійського добровольчого легіону СС. Перший латвійський кавалер Лицарського хреста Залізного хреста. Біографія  1918—1920 — Учасник Латвійської війни за незалежність в складі Окремої студентської роти. Після війни служив в 7-му Сигулдському піхотному полку. Був ад'ютантом головнокомандувача латвійської армії. У 1939—1940 — військовий представник Латвії в Фінляндії та Естонії. З самого початку німецької окупації Латвії активно співпрацював з нацистським урядом. 7 липня 1941 командир айнзатцгрупи А Вальтер Шталекер призначив Вейса начальником ризької «служби самооборони», а 20 липня — начальником допоміжної Поліції порядку Риги. У призначеному нацистами Латвійському самоврядуванні займав пост головного директора внутрішньої безпеки, був одним з головних організаторів вербування латвійських поліцейських батальйонів. Пізніше Вейс командував 281-м Абренським латвійським поліцейським батальйоном, але невдовзі був призначений командиром 42-го полку 19-ї гранадерської дивізії СС. У Латвійському самоврядуванні обіймав пост головного директора внутрішньої безпеки, був одним із головних організаторів добровольчого руху латвійських поліцейських батальйонів. Пізніше Волдемарас Вейс командував 281-м Абренським латвійським поліцейським батальйоном, але невдовзі призначений командиром 42-го полку 2-ї Латвійської дивізії СС. Поранений випадковим снарядом у боях із радянськими військами у квітні 1944 і після евакуації в Ригу, помер у шпиталі 17 квітня 1944 р. Похований на Братському цвинтарі в Ризі. НагородиНагороди Латвії
Нагороди Третього Рейху
Вшанування
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
