Волинське родовище

Цю статтю запропоновано швидко вилучити на підставі КШВ С4: явне просування відсебеньок. Якщо ця стаття відповідає критеріям швидкого вилучення, але Ви маєте намір невідкладно виправити недоліки цієї сторінки, хоча не Ви її створили, Ви можете просто прибрати це повідомлення зі сторінки і почати редагувати. Не прибирайте це повідомлення зі сторінок, які Ви самі створили! Якщо Ви не погоджуєтеся з доречністю швидкого вилучення цієї статті, додайте {{Hangon}} поверх цього повідомлення та негайно обґрунтуйте на сторінці обговорення, чому, на Вашу думку, її потрібно залишити. Це приверне увагу адміністраторів і дасть Вам змогу оскаржити номінацію на швидке вилучення. Зауважте, що цю статтю може бути вилучено в будь-який момент за умови беззаперечної відповідності критеріям швидкого вилучення або якщо пояснення буде визнано недостатнім. До уваги номінатора: Будь ласка, підставте шаблон: {{subst:Незначущо|Волинське родовище|header=1}} ~~~~ на сторінку обговорення автора. До уваги адміністраторів: прохання ретельно перевірити посилання на цю статтю, історію сторінки (останнє редагування), журнал та останні зміни КШВ перед тим, як вилучити або залишити цю статтю. Останнє редагування зроблено користувачем Volyn field (внесок, журнали) 23 липня 2025 року о 12:37 UTC (847 хвилин тому).

Волинське родовище розташоване в Житомирській області, в районі селища Хорошів, є одним із найцінніших мінеральних районів України. Це місце, де протягом 2 мільярдів років відбувалися процеси мінеральних утворень, зокрема природних самоцвітів ,і де до цього часу зростають кристали, що стали об’єктами наукових досліджень і колекціонування по всьому світу.

Родовище генетично та просторово пов’язане з рапаківіподібними гранітами Коростенського інтрузивного комплексу, що входять до складу Володарсько-Волинського масиву основних порід. Ці породи є частиною геологічної структури, що формує західний контакт масиву з гранітами, де активно протікали процеси пегматизації. Саме в таких умовах утворюються особливі геологічні утворення — пегматитові тіла, що є основними джерелами рідкісних мінералів.

Волинське родовище має унікальну структуру, утворену камерними пегматитами, що простягаються смугою шириною 1-2 км і довжиною близько 22 км. Вони налічують понад 100 видів рідкісних мінералів, серед яких є унікальні мінерали, які не зустрічаються в інших пегматитах світу.

Волинське родовище багате на рідкісні та цінні мінерали, серед яких особливо виділяються:

• Берил (включаючи різновид геліодор — жовто-зелений берил),
• Топаз (різних кольорів, серед яких винний, блакитний і двоколірний),
• Кварц (у таких різновидах, як моріон, димчастий кварц та гірський кришталь).

Ці мінерали мають значення як для науки, так і для ювелірної промисловості, а також для технологічних застосувань у різних галузях, таких як електроніка та енергетика.

Волинське родовище є результатом багатовікових геологічних процесів, що відбувалися в специфічних умовах пегматизації. Пегматити цього району є одним з найбільших у світі джерел цінних самоцвітів та рідкісних мінералів, що робить родовище важливим не тільки для наукових досліджень, але й для розвитку промисловості.

Берил (хімічна формула — Be₃Al₂Si₆O₁₈) — мінерал, що належить до класу циклічних силікатів. До його різновидів належать такі дорогоцінні камені, як смарагд, аквамарин , геліодор та інші. Жовто-зелений або золотисто-жовтий берил, один із найрідкісніших самоцвітів у світі.

Геліодор має твердість 7,5–8 за шкалою Мооса, що робить його доволі стійким до механічних впливів. Його кристали зазвичай мають вигляд витягнутих шестигранників і характеризуються високою прозорістю та яскравим блиском. На відміну від смарагдів, які часто мають тріщини та включення, велика частка геліодорів з Волині є майже ідеально чистими — навіть під збільшенням лупи. Саме ця властивість робить їх безцінною сировиною для ювелірної обробки.

Геліодори формувалися разом із топазами та кварцами у міаролових пегматитах — унікальних геологічних тілах, що виникли в процесі кристалізації кислих магматичних порід, зокрема гранітів. Вік цих утворень сягає приблизно 2 мільярдів років. Це період формування Українського кристалічного щита — одного з найстаріших геоструктур Європи.

Волинське родовище камерних пегматитів — єдине в світі місце, де добувають надзвичайно великі кристали берилу, зокрема геліодорів. Родовища розташовані в північно-західній частині України, на глибині 30–90 метрів. Тутешні кристали здебільшого утворюються в нижніх частинах так званих «заноришів» у вигляді окремих витягнутих кристалів.

Найбільший кристал геліодора, знайдений на Волині, важить 66,60 кг і є одним із найбільших зразків берилу у світі.

Завдяки своїй чистоті, естетичній привабливості та геологічній унікальності, зразки берилів з Волинського родовища зберігаються в колекціях провідних музеїв світу, зокрема:

• Національний музей природознавства Смітсонівського інституту (США),
• Державна колекція мінералів у Дрездені (Німеччина),
• MIM — Приватний мінералогічний музей у Бейруті (Ліван),
• Національний музей природознавства в Люксембурзі, та інші музеї світу.

Топаз (хімічна формула — Al₂(SiO₄)(F,OH)₂) — дорогоцінний мінерал із класу силікатів, що вирізняється високою твердістю (8 за шкалою Мооса) та винятковою палітрою кольорів. Топази з Волинського родовища відомі у світі завдяки своїм природним відтінкам, зокрема рідкісним винним, світло-блакитним, жовто-рожевим та поліхромним кольорам — коли в одному кристалі гармонійно поєднуються кілька тонів.

Поліхромні топази Волині — це справжня візитівка Волинського родовища. Ці рідкісні кристали вражають поєднанням вишуканих кольорів — винного та блакитного. Завдяки своїй естетичній привабливості вони високо цінуються серед колекціонерів, експонуються у провідних музеях світу та знаходять широке застосування в ювелірному мистецтві.

Топази формуються в міаролових порожнинах пегматитових тіл разом із берилом та кварцом на глибинах 30–90 метрів під поверхнею. Ці утворення є частиною давнього Українського кристалічного щита, вік якого оцінюється у понад 2 мільярди років.

Волинські топази мають особливу геологічну та мінералогічну цінність завдяки своїм природним кольорам, зокрема природному блакитному відтінку, який у світі є великою рідкістю. Вони не потребують термічної обробки для посилення кольору, що значно підвищує їхню цінність у колекційній та ювелірній сферах.

Кристали топазу з Волині зазвичай мають добре огранені природні форми. Їхні розміри часто досягають 10–12 см, але траплялися й унікальні зразки вагою понад 50 кг, що є винятковим явищем у мінералогії.

Під час проведення планових експлуатаційних робіт у межах пегматитового тіла, розташованого на Східному орті №1 першого горизонту шахтного поля №1-2У, було зроблено виняткову мінералогічну знахідку. Акціонерне товариство «Кварцсамоцвіти» виявило крупний кристал топазу масою 205 кг — найбільший природний топаз, коли-небудь знайдений в Україні.

Знайдений топаз має видовжену стовпчасту, призматичну форму з відносно пласкими гранями. Поверхня кристала демонструє характерні сліди природного росту та травлення, що вказує на його тривалу геологічну історію. Кристал має зональне забарвлення — від світло-жовтого та винного до насичено-коричневого, що додає йому естетичної унікальності та підвищує його колекційну цінність.

Виявлений топаз залягав на глибині 49 метрів від денної поверхні (абсолютна відмітка — 165,0 м), у нижній частині пегматитового тіла завтовшки 8–12 метрів, на контакті із зоною вилуговування. Саме така геологічна позиція створює оптимальні умови для формування великих кристалів.

Цей зразок є винятковим не лише за своїми фізичними параметрами, а й за значенням для української мінералогії. Він демонструє потенціал Волинського родовища як джерела унікальних мінералів світового рівня. 03 квітня 2025 року, згідно з сертифікатом Книги рекордів України, топаз було офіційно визнано найбільшим природним топазом, добутим в Україні.

Кварц з Волинського родовища — це різновид природного кварцу, який видобувається в межах Волинського кристалічного масиву, що розташований на території України. Це родовище є одним із найбільших у Європі за обсягами видобутку високоякісного кварцу та має значну наукову, колекційну й промислову цінність.

Кристали волинського кварцу відзначаються високою прозорістю, добре вираженою призматичною формою та багатством кольорової гами. Серед них трапляються:

• гірський кришталь — безбарвний прозорий кварц,
• димчастий кварц — з характерним сірим або бурим відтінком,
• цитрин — жовтого кольору,
• моріон — непрозорий, темно-коричневий або майже чорний різновид кварцу.

Особливою рисою волинського кварцу є наявність мінеральних включень: рутилу, актиноліту, гематиту, а також двофазних включень газу й рідини. Такі зразки мають не лише наукову, а й високу декоративну цінність завдяки унікальним візуальним ефектам, які створюють ці включення.

У межах родовища зустрічаються як поодинокі невеликі кристали, так і гігантські екземпляри кварцу масою до 10 тонн. Добутий мінерал широко використовують у ювелірній справі, декоративному каменярстві, а також активно колекціонують.

Волинський кварц є об’єктом численних наукових досліджень у галузях мінералогії, петрографії та геохімії. Він також користується популярністю серед колекціонерів і шанувальників природних мінералів у всьому світі.

Флюорит (CaF₂) є одним із найпоширеніших акцесорних мінералів у пегматитах Волинського родовища. Попри те, що його вміст у загальній масі пегматитів незначний, флюорит має високу мінералогічну, колекційну та наукову цінність. Його можна виявити у багатьох пегматитових тілах родовища, де він формує окремі кристали або агрегати, часто пов’язані з іншими мінералами — кварцом, топазом, берилом.

Найвищі концентрації флюориту приурочені до контактних зон пегматитів із гранітами, особливо у зонах вилуговування. Ці геохімічно активні умови сприяли утворенню кристалів флюориту різної форми, кольору та прозорості.

Флюорит зустрічається практично в усіх детально досліджених пегматитових тілах родовища — зокрема в тілах №306, 311, 317, 324, 335, 394, 445, 487, 511, 521 тощо. Його присутність є важливою ознакою мінералогічного складу родовища та слугує індикатором геохімічних умов, у яких формувалися пегматити.

Окремі зразки флюориту з Волинського родовища є колекційною рідкістю завдяки своєму забарвленню, формі та асоціації з іншими дорогоцінними мінералами. Вони часто експонуються на мінералогічних виставках та зберігаються в приватних і державних колекціях.

Мінералогічний склад пегматитів Волинського родовища надзвичайно різноманітний і науково цінний. В межах родовища і його гранітах виявлено понад 100 мінералів, більшість з яких мають рідкісний або унікальний склад. Багато з цих мінералів досі залишаються слабо вивченими, і при поглибленому аналізі можуть становити промисловий інтерес, особливо за умови виявлення їх промислових концентрацій.

Особливу увагу привертає присутність рідкоземельних металів (РЗМ) у пегматитовій зоні, зокрема елементів групи лантаноїдів (La, Ce, Nd, Sm, Eu тощо), а також таких важливих металів як тантал, ніобій, літій, цезій, ітрій. Вони вміщуються в мінералах типу монциту, бастнезиту, алланіту, і можуть стати основою для розвитку добувної промисловості стратегічних матеріалів.

У сучасних геоекономічних умовах, на тлі стрімкого зростання попиту на РЗМ для виробництва електроніки, надпотужних магнітів, акумуляторів, лазерної техніки, засобів зв’язку та “зеленої енергетики”, Волинське родовище має всі шанси стати важливим об’єктом для майбутнього освоєння.

Таким чином, Волинський пегматитовий район — це не лише джерело коштовного і напівкоштовного каміння, а й можливе стратегічне родовище критично важливих мінеральних ресурсів для економіки майбутнього.

1. Сводный отчет по геологоразведочным работам с подсчетом запасов пьезооптического кварца на Волынском месторождении за период 1944–1960гг. - Министерство геологии и охраны недр СССР, 6-е главное управление, экспедиция №116 , Житомирская область УССР; Исполнители – Булгаков В.С., Краснокутская Т.Ф. – г. Володарск-Волынский – 1962г.;
2. Отчет по выполнению хозгодовой темы «Минералогия и геохимия редких элементов кристаллических пород района Волынских пьезокварцевых месторождений, как индикатор генезиса морионовых пегматитов» - Киевский ОЛГУ им. Т.Г. Шевченко. Исполнители – Гаврусевич Б.А., Агафонова Т.Н., Комоцкая Л.С., Назаренко В.В., г.Киев – 1963г.;
3. Отчет по теме №7-66 «Минералого-генетические особенности пегматитов Волыни и их значение для поисков и оценки продуктивности объектов» - Львовский ОЛГУ им. И.Франко, научно-исследовательский сектор, Геологический факультет. Исполнители – Луцив Р.В., Лазаренко Е.К., Павлишин В.И., Матковкий О.И., Матвиенко А.Д.; г.Львов – 1968г.;
4. Отчет по выполнению хозгодовой темы №401 «Петрогенетические особенности гранитоидов района развития топазо-морионовых пегматитов Волыни» - Киевский ОЛГУ им. Т.Г. Шевченко. Исполнители – Латыш В.Т., Мороз С.А. г.Киев – 1968г.;
5. Бухарев В. П. Геологическое строение и некоторые вопросы металлогении юго-западной части Коростенского плутона: автореф. дисс. канд. геол.–мин. наук. – Киев, 1969;
6. Отчет о геологоразведочных работах в центральной части Волынского месторождения пьезокварца в 1972-1973 годах, Всесоюзное шестое производственное объединение Рудник «Волынский», пос. Володарск-Волынский, 1974 год;
7. Отчет о поисково-оценочных работах в центральной части Волынского месторождения пьезокварца (геологоразведочная и геофизическая партии, 1981-1983 года) Западного производственного объединения «Западкварцсамоцветы», пгт. Володарск-Волынский, 1983 год;
8. Вовк О. П. Кристаломорфологія топазу і берилу камерних пегматитів Коростенського плутону (північно-західна частина Українського щита, дис. на здобуття канд. геол.–мин. наук. – Київ, 2016. – 227 с.