Володимирівка (Бахмутський район)

село Володимирівка
Герб Володимирівки Прапор Володимирівки
Країна	Україна
Область	Донецька область
Район	Бахмутський район
Тер. громада	Соледарська міська громада
Код КАТОТТГ	UA14020090100090447
Облікова картка	Володимирівка
Основні дані
Населення	1 121
Поштовий індекс	84560
Телефонний код	+380 6274
Географічні дані
Географічні координати	48°39′56″ пн. ш. 38°11′31″ сх. д. / 48.66556° пн. ш. 38.19194° сх. д. / 48.66556; 38.19194
Середня висота над рівнем моря	103 м
Водойми	р. Мокра Плотва
Відстань до обласного центру	80,4 км
Місцева влада
Адреса ради	84560, Донецька обл., Бахмутський р-н, с-ще Володимирівка, вул. Гагаріна, 79
Карта
Володимирівка
Володимирівка
Мапа
Володимирівка у Вікісховищі

Володи́мирівка — село (до 2011 року — селище) Соледарської міської громади Бахмутського району Донецької області в Україні. Населення становить 1211 осіб. Розташоване в районі бахмутських соляних промислів.

Шахтарі соляних копалень у 1917 р. прихильно сприймають крах царату і проголошення Центральною Радою незалежної Української Народної Республіки. Так, у серпні 1917 року, шахтарі солешахти «Микола», що розташовувалася на території нинішнього селища Володимирівка, збирають віче, на якому розглядають питання: про приєднання Бахмутського повіту і Катеринославської губернії в цілому до Української Народної Республіки; про передачу земель Бахмутського повіту в Український національний фонд; про українізацію службовців і українського війська. З місцевих питань приймається рішення про виділення коштів на відкриття при правлінні шахти української читальні імені Т. Г. Шевченка.

За ініціативи шахтарів В. Г. Чумаченка, С. П. Маслака, М. О. Чернишова і В. К. Ворони при цій шахті будується клуб (1922 рік) імені Т. Г. Шевченка. Перші шевченківські заходи в цьому клубі провела місцева вчителька О. О. Попенко.

Село постраждало внаслідок Голодомору-геноциду українського народу, вчиненого урядом СРСР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 26 людей^[1].

18 травня 2022 року в боях за село загинув Перевера Станіслав (1974—2022) — український військовик, учасник російсько-української війни.^[2][3]

Відношення сторін герба 4:5. У нижній частині герба розстеляється жовто-блакитна стрічка, що символізує приналежність до України. На ній присутній напис — «Володимирська територіальна громада». Вище знаходиться композиція, у центрі якої розташований соняшник і два пшеничних колоски (символізують основний вид господарської діяльності). Соняшник має 12 пелюсток — символ 12 апостолів, 33 зерна на колосках — вік Ісуса Христа. 3 листочки у соняшника — символ святої Трійці.

Фон центру герба асоціюється з кольорами прапора України. У центрі зображено поле, та працюючий на ньому трактор (символ працьовитості жителів). Праворуч — 3 ялинки — гордість села — насадження кримської сосни. У лівому верхньому куті герба — сонце, яке освітлює шлях у майбутнє, трудові перемоги жителів села. Завершує композицію білий голуб, символ миру і святого Духа. Він тримає гілку калини та дві гілки верби (калина — символ українського волелюбності, верба — релігійний символ, який є оберегом).

Прапор являє собою прямокутне полотнище (співвідношення ширини до довжини 2:3). В основі кольорів прапора лежить єднання з прапором України, де жовто-блакитні кольори розділяються хвилястою лінією синього кольору з сімома хвилями, які символізують річку Мокра Плотва, що протікає по території громади.

Над зігнутою вниз середньою хвилею річки зображено сонце, яке сходить. Це символізує відродження села, а хвиля, вигнута вниз символізує підкову (чашу), яка наповнюється енергією сонця.

По нижньому краю прапора проходять три смуги:

• Білий колір — природні копалини (сіль і поклади гіпсу);
• Чорний колір символізує родючість ґрунту і приналежність до Донбаського регіону;
• Зелений колір — сама природа і її багатства.