Волонтирець Дмитро Миколайович

Дмитро Волонтирець
Дмитро Волонтирець;
Молодший сержант
Загальна інформація
Народження	11 лютого 1979; Снігурівка
Смерть	25 листопада 2019 (40 років)
Псевдо	«Волина»
Військова служба
Роки служби	2014-2019
Приналежність	Україна
Вид ЗС	МВС
Рід військ	Національна гвардія
Формування	«Азов»
Війни / битви	Українська миротворча місія в Іраку; Війна на сході України Бої за Іловайськ; Бої за Дебальцеве;
Нагороди та відзнаки

Дмитро́ Микола́йович Волонтире́ць (11 лютого 1979(19790211) — 25 листопада 2019) — український військовик, молодший сержант, учасник російсько-української війни^[1].

Короткий життєпис

Народився 11.02.1979 року в місті Снігурівка (Миколаївська область).

Проходив військову службу за контрактом — у миротворчих підрозділах, зокрема в Іраку.

У складі БСП «Донбас» був одним з перших. Пройшов бої за Іловайськ й Дебальцеве. 2015 року він вступив до лав «Азову» та виконував найскладніші завдання з розмінування і був одним із найпрофесійніших саперів на фронті. Волина був одним із перших, хто створював та розвивав в «Азові» напрямок аеророзвідки — спочатку в першому батальйоні, а згодом і в усьому підрозділі. Своє захоплення розвідкою суміщав із саперною справою, працював сапером-розвідником на різних ділянках східного фронту. За час крайньої ротації «Азову» на Світлодарській дузі, а це понад вісім місяців щоденної важкої праці, Волина не взяв жодної відпустки. За свої завзятість та героїзм молодший сержант Волонтирець був нагороджений орденом «За мужність» 3-го ступеня, почесною відзнакою «За звитягу та вірність», а також нагрудним знаком «За доблесну службу». На його рахунку чимало бойових досягнень. Під час військових навчань здійснював проведення курсів з саперної справи на полігоні полку.

Волина був істинним патріотом своєї держави, любив свій підрозділ і був тут справжньою душею компанії. «Я сподіваюся, що колись вся армія стане такою, як наш полк, тоді нам не страшний будь-який противник», — говорив Волина в інтерв‘ю з передової пів року тому. «Нашу справу не закінчено, і якщо її отак кинути на півдорозі — навіщо тоді треба було все це починати?» — вважав азовець.

Переніс інсульт на полігоні полку біля Маріуполя, де проводив заняття з саперної справи. Близько тижня боровся за життя у лікарні, помер 25 листопада 2019 року.

Похований у Конотопі 30 листопада 2019-го.

Без Дмитра лишилися старший брат, дружина й син.

Нагороди та вшанування

Указом Президента України № 614/2019 від 21 серпня 2019 року за «особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України» орденом «За мужність» III ступеня^[2]
почесна відзнака «За звитягу та вірність»
нагрудний знак «За доблесну службу»
нагрудний знак «Доброволець».