Волчек Дмитро Борисович

Волчек Дмитро Борисович
Народився	18 червня 1964(1964-06-18) (60 років) або 16 червня 1964(1964-06-16)[1] (60 років)  Ленінград, РРФСР, СРСР
Країна	СРСР  Росія
Діяльність	поет, перекладач, видавець, редактор, письменник
Знання мов	російська
Нагороди	Премія Андрія Бєлогоd

Дмитро Борисович Волчек (нар. 18 червня 1964, Ленінград, РРФСР) — російський поет, прозаїк і перекладач, видавець. Головний редактор сайту «Радіо Свобода».^[2]

Брав участь у неофіційному літературному житті Ленінграда з 1982 року. Публікувався в машинописних журналах і виданнях російського зарубіжжя, працював у редакції журналу «Гласність».

1982 року разом з кількома іншими молодими авторами Дмитро Волчек заснував самвидавівський журнал «Мовчання» (до листопада 1983 року вийшло 9 номерів).

У 1980-ті роки Дмитро Волчек переклав з англійської мови й опублікував у самвидаві низку творів Олдоса Гакслі, Фланнері О'Коннор та інших письменників середини XX століття. 1985 року на зміну «Мовчанню» прийшов «Дмитриків журнал^[ru]» (рос. Митин журнал).

1999 року за видання «Дмитрикового журналу» Дмитро Волчек відзначений Премією Андрія Білого^[ru] у номінації «За заслуги перед літературою».

Від 1988 року - співробітник радіо «Свобода».

Від 1993 жив у Мюнхені, від 1995 живе в Празі.

В кінці 1990-х років перекладацька діяльність Волчека відновилася з у зв'язку з його новим видавничим проєктом — видавництвом «Kolonna publications^[ru]»: для цього видавництва він переклав твори Вільяма Барроуза, Гая Давенпорта^[ru], Кеті Акер, Алістера Кроулі, Пола Боулза^[ru].

2000 року, після передання видання «Дмитрикового журналу» тверському видавництву «Kolonna publications» Волчек фактично стає ідеологом цього видавництва, визначаючи його політику. За ініціативою Волчека, основу видавничої програми «Колони» починає становити радикальна в естетичному й етичному відношенні література, що ревізує межі добра і зла і межі людської волі; особливо істотні для цієї програми книги таких авторів, як Антонен Арто, П'єр Гійота, Ілля Масодов^[ru], Ґабріель Віткоп^[ru], Маруся Климова, Ярослав Могутін, Юлія Кісіна).

• Говорящий тюльпан: Стихотворения 1985—1991. — СПб.: «Омфала», 1992.
• Полуденный демон: Стихотворения 1991—1995. — СПб.: «Омфала», 1995.
• Кодекс гибели: Роман. — T-ough Press^[en], 1999.
• Девяносто три! Роман. — Kolonna Publications, 2001.

• Бавильский Дмитрий. Дмитрий Волчек: «Будущего нет, истины нет, все дозволено!» // Частный Корреспондент. — 27 січня 2014 року.
• "У монстра немає ні смаку, ні совісті". Інтерв'ю Станіславу Львівському. [Архівовано 5 серпня 2012 у WebCite]
• "Текст повинні диктувати вищі сутності". Інтерв'ю журналу "Іо Пан" [Архівовано 16 серпня 2016 у Wayback Machine.]
• "Нам потрібен син Люцифера і Дар'ї Жукової" (інтерв'ю Дмитра Волчека сайту Polit.ru) [Архівовано 16 серпня 2012 у WebCite]
• "Я ношу з собою синю пляму". Інтерв'ю Д. Волчека журналу "Шо".
• "Не забудьте захопити кондомініум!" Інтерв'ю "Приватному кореспонденту" [Архівовано 19 травня 2020 у Wayback Machine.], 2010
• Микола Нікіфоров. Розмова з Дмитром Волчеком, 2010 [Архівовано 3 липня 2020 у Wayback Machine.]
• "Хочу видавати книги для собак". Інтерв'ю Д. Волчека сайту Magreb [Архівовано 4 липня 2020 у Wayback Machine.]
• "Поезія зібрала свої речі і переїхала". Інтерв'ю Д. Волчека Євгену Стасиневичу [Архівовано 3 липня 2020 у Wayback Machine.]
• "Мені завжди хочеться забратися в будинок письменника, якого я перекладаю, з "чорного ходу". Інтерв'ю Д. Волчека "Російській журналу" [Архівовано 13 червня 2020 у Wayback Machine.]
• "Я переконаний: майбутнє літератури в минулому". Інтерв'ю Д. Волчека журналу "Іноземна література" [Архівовано 10 листопада 2012 у Wayback Machine.]