Вольфрам Зіверс

	Вольфрам Зіверс; Wolfram Sievers
	Вольфрам Зіверс
Народження:	10 липня 1905; Гільдесгайм
Смерть:	2 червня 1948 (42 роки); Ландсберг-ам-Лех
Причина смерті:	повішення
Країна:	Німеччина
Партія:	НСДАП
	Військова служба
Роки служби:	1941—1945
Звання:	Оберфюрер СС,;
Битви:	Друга Світова Війна
	Медіафайли у Вікісховищі

Вольфрам Зіверс (нім. Wolfram Sievers; *10 липня 1905, Гільдесгайм — 2 червня 1948, Ландсберг-ам-Лех) — німецький політик та вчений. Один з керівників расової політики Третього рейху, генеральний секретар Аненербе (з 1935), оберфюрер СС (30 січня 1945), заступник голови керуючої ради директорів Науково-дослідної ради Рейху.

Біографія

Народився в сім'ї церковного музиканта. Відвідував школу в рідному місті, але не закінчив її — за деякими даними був відрахований за приналежність до Німецького народного союзу оборони і наступу. Вивчав історію, історію релігії та філософію в Технологічному університеті Штутгарта.

1928 приєднався до НСДАП, офіційно вступив 1929 р. (квиток № 144983).

22 листопада 1934 одружився, був син і дві дочки.

Після заснування товариства Аненербе 1935 став його генеральним секретарем і зарахований у СС (особистий № 275325). Займаючи цю посаду, тісно співпрацював з доктором Августом Хіртом. Здійснював технічну та господарську підготовку до створення дослідних лабораторій та інститутів на території концтаборів.

16 червня 1941 зарахований рядовим в резерв Військ СС. З 9 листопада 1942 року — керівник управління Аненербе в персональному штабі рейхсфюрера СС. Після закінчення Другої світової війни заарештований і 20 серпня 1947 року засуджений до смертної кари на процесі лікарів, попри заступництво свого друга Фрідріха Хільшера.

Повішений (а не розстріляний, як помилково вказується в деяких джерелах) ^[1] 2 червня наступного року.

Звання

Анвертер СС (29 серпня 1935)
Манн СС (6 листопада 1935)
Роттенфюрер СС
Обершарфюрер СС (30 січня 1936)
Унтерштурмфюрер СС (1 липня 1936)
Оберштурмфюрер СС (20 квітня 1937)
Гауптштурмфюрер СС (30 січня 1938)
Штурмбаннфюрер СС (9 листопада 1938)
Оберштурмбаннфюрер СС (9 листопада 1940)
Штандартенфюрер СС (9 листопада 1942)

Нагороди

Почесний партійний знак «Нюрнберг 1929»
Спортивний знак СА в бронзі
Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку в сріблі
Йольський свічник
Кільце «Мертва голова»
Шеврон старого бійця
Почесна шпага рейхсфюрера СС
Орден Ізабелли Католички, лицарський хрест (Іспанія) (1942)
Хрест Воєнних заслуг
- 2-го класу з мечами (1942)
- 1-го класу (1944)

Примітки

↑ Васильченко А. В. Оккультный миф III Рейха. — М.: Яуза-пресс, 2008. — С. 339. — 624 с. — ISBN 978-5-903339-72-3

Література

Michael H. Kater: Das «Ahnenerbe» der SS 1935—1945. Ein Beitrag zur Kulturpolitik des Dritten Reiches. 4. Auflage. Oldenbourg, München 2006.
Hans-Joachim Lang: Die Namen der Nummern. Wie es gelang, die 86 Opfer eines NS-Verbrechens zu identifizieren. Überarbeitete Ausgabe. Fischer-Taschenbuch-Verlag, Frankfurt am Main 2007.
Залеський К. А. Охоронні загони НСДАП. Видавництво:Ексмо. 2005. 672 с. ISBN 5-699-09780-5.
Петрик В. М. та ін. СС-Аненербе: уроки минулого й актуальні висновки. / В. М. Петрик, В. В. Цибулькін, В. М. Кудирко. — К.: Видавництво «КНТ», 2025. — С. 296-297.