Вольф-Дітріх Гайке
Вольф-Дітріх Гайке (нім. Wolf Ditrich Heike; 1913 — 30 листопада 1994) — німецький офіцер, майор Вермахту. Очолював штаб української дивізії Ваффен СС «Галичина» (1944—1945). Кавалер ордену Залізного хреста (1939). ЖиттєписПоходженняНародився у Пруссії, Німеччина. Походив зі старої німецької старшинської родини. Успішно закінчив військову академію в Мюнхені і, подібно до свого батька, став старшиною німецької армії — професійним військовим. Друга світова війнаЗ початком Другої світової війни у складі 30-ї піхотної дивізії Вермахту брав участь у бойових діях проти польських військ, а відтак на Західному фронті. Під час німецько-совєтської війни брав участь у воєнних приготуваннях Генерального Штабу під Москвою. З 17 серпня до 31 серпня 1942 року був штабовим офіцером 110-ї піхотної дивізії, а від 1 вересня до 18 жовтня 1942 — 15-ї танкової дивізії. Від 15 березня до 25 червня 1943 відбув курси Воєнної Академії у Берліні. Від 26 червня до 6 грудня 1943 Гайке перебував при штабі 122-ї піхотної дивізії і 1 січня 1944 року як майор Вермахту був скерований до 14-ї гренадерської дивізії Ваффен СС «Галичина». Він був у дивізії єдиним штабовим старшиною, який належав до сухопутних військ (Вермахт), а не до зброї СС. Був прихильником формування військових одиниць з українців. Позитивно поставився до творення дивізії СС «Галичина». Перебував в опозиції до генерала дивізії Фрайтаґа. Як начальник штабу знав, хоч частково, про наміри німецьких чинників щодо дивізії, разом з генералом Фрайтаґом був учасником всіх важливіших обговорень у справі дивізії з вищими німецькими військовими і політичними авторитетними колами, між іншим з Гіммлером й ініціатором створення дивізії губернатором Галичини О. Вехтером. Був у постійному контакті з сотником Дмитром Палієвим — референтом українських старшин, а після загибелі Палієва в бою під Бродами його наступником — сотником Любомиром Макарушкою. У таборахВольф-Дітріх Гайке пройшов разом із дивізією весь її бойовий шлях до кінця війни, коли після капітуляції вона перейшла в полон до англійців і американців. Як і всі інші дивізійники провів у полоні понад два роки і був звільнений як особа «без обтяжень». Перебуваючи в таборі інтернованих, 1947 року він на основі записів у воєнному щоденнику, збережених картографічних схем і власної пам'яті написав розлогий військово-історичний нарис — ґрунтовну працю з історії бойових дій української дивізії під заголовком «Sie wollten die Freiheit» («Вони хотіли волі»). Книжка вийшла друком українською мовою в 1970 році під заголовком «Українська Дивізія „Галичина“. Історія формування і бойових дій (1943—1945)».[1] Редактором української версії був проф. Володимир Кубійович, який також написав передмову до неї. На воліВід 1950 до виходу на пенсію у 1975 році працював на заводі автомобільної компанії Ауді в Дюссельдорфі. Помер 30 листопада 1994 року в місті Лентінгу в Німеччині. Нагороди
Праці
Переклад
Примітки
Джерела
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
