Вольф Гагеман

Вольф Гагеман
Вольф Гагеман
нім. Wolf Hagemann
Народився	20 липня 1898 ; Ґласгютте, Німеччина
Помер	12 вересня 1983 (85 років) ; Мурнау-ам-Штаффельзе, Ґарміш-Партенкірхен, Верхня Баварія, Баварія, Німеччина
Країна	Німеччина
Діяльність	військовослужбовець
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна
Військове звання	Генерал-лейтенант
Нагороди
Командор ордена Зірки Румунії	Орден Михая Хороброго 3-го класу
Нарвікський щит	Кримський щит
	; ; ;

Вольф Гаґеман (нім. Wolf Hagemann; 20 липня 1898 — 12 вересня 1983) — німецький воєначальник, генерал-лейтенант вермахту (1 вересня 1944). Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям.

Біографія

Перша світова війна

У березні 1916 року вступив на військову службу фенріхом в гренадерський полк. З квітня 1916 року — на фронті, з липня 1916 року — лейтенант, командир кулеметного взводу. У травні 1917 року — важко поранений. З листопада 1917 року — командир кулеметної роти. У червні 1918 року знову поранений.

Між світовими війнами

Продовжив службу в рейхсвері. У 1919 році воював проти поляків в Сілезії

До початку Другої світової війни — командир гірсько-єгерського батальйону, майор.

Друга світова війна

Учасник Польської, Норвезької і Східної кампаній.

У червні 1942 року важко поранений в боях за Севастополем. З листопада 1942 року — викладач в піхотному офіцерському училищі (Дёберіц).

З грудня 1943 року — командир 336-ї піхотної дивізії, яка діяла в Криму.

З березня 1944 року — генерал-майор. У травні 1944 року був важко поранений під час радянського штурму Севастополя.

З 7 липня 1944 року — командир 541-ї гренадерської дивізії , яка діяла в Польщі. Учасник боїв у Східній Пруссії.

У березні 1945 року — командувач корпусом «Одер». У травні 1945 року — командувач 48-м танковим корпусом. Після капітуляції Німеччини 8 травня 1945 року взятий у американський полон, відпущений на свободу в 1947 році.

Нагороди

Залізний хрест
- 2-го класу (6 липня 1916)
- 1-го класу (5 липня 1917)
Орден «За заслуги» (Вальдек) 4-го класу
Нагрудний знак «За поранення» в чорному (20 липня 1918)
Сілезький Орел 2-го і 1-го ступеня
Почесний хрест ветерана війни з мечами (15 січня 1935)
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го і 2-го класу (18 років) (2 жовтня 1936) — отримав 3 медалі одночасно.
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
Застібка до Залізного хреста
- 2-го класу (24 жовтня 1939)
- 1-го класу (10 травня 1940)
Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям
- Лицарський хрест (4 вересня 1940)
- Дубове листя (№484; 4 червня 1944)
Нарвікський щит (10 листопада 1940)
Командор ордена Зірки Румунії (11 жовтня 1941)
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (5 серпня 1942)
Кримський щит
Орден Михая Хороброго 3-го класу (Румунія) (12 липня 1944)

Література

Fellgiebel, Walther-Peer. Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945. Friedburg, Podzun-Pallas, 2000. ISBN 3-7909-0284-5
Decretul Regal nr. 2.844 din 11 octombrie 1941 pentru conferiri de Ordine militare „Post Mortem”, publicat în Monitorul Oficial, anul CIX, nr. 250 din 21 octombrie 1941, partea I-a, p. 6.496.