Врублевський Василь Марцельович
Василь Марцельович Врублевський (нар. 9 квітня 1963, с. Карвинівка, Романівський район, Житомирська область) — український письменник, журналіст, видавець, громадський діяч. Директор Житомирської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Олега Ольжича. ЖиттєписНародився 9 квітня 1963 року в с. Карвинівка Романівського району Житомирської області.[1] У 1980 році закінчив середню школу і вступив на філологічний факультет Житомирського педагогічного інституту, який закінчив 1989 року за спеціальністю «Вчитель української мови і літератури».[2] З 1985 до 2005 року працював у засобах масової інформації та видавництв на різних посадах, а саме: кореспондентом та завідувачем відділу обласної молодіжної газети «Комсомольська зірка», старшим редактором видавництва «Вісник», відповідальним секретарем та заступником головного редактора газети «Прес-Форум», редактором «Нової літературної газети», заступником головного редактора газети «Місто». Делегат Установчого з'їзду Народного Руху України (1989). У 1990–1999 роках видавав та редагував всеукраїнський літературно-мистецький журнал «Авжеж!». У 2002–2005 роках — видавець та головний редактор газети «Вільне слово». Член Асоціації українських письменників (1997) та Національної спілки письменників України (2003). У 2004–2007 роках — голова Житомирської обласної організації Національної спілки письменників України. У лютому 2005 року призначений на посаду начальника управління культури (із жовтня 2005 року — управління культури і туризму) Житомирської облдержадміністрації. З вересня 2010 року — директор Житомирської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Олега Ольжича. Лауреат Премії імені Бориса Тена (2014). Лауреат Премії імені Василя Земляка (2016). Нагороджений найвищою відзнакою Житомирської області «Честь і слава Житомирщини» (2021). БібліографіяПоезії
Інші
Окремі твори перекладені білоруською, німецькою, польською, англійською, хорватською, чеською, російською мовами. Натомість В. Врублевський перекладав із польської прозу Т. Боровського («Прощання з Марією», «Хлопчик з Біблією», «У нас в Гармензасі», «Люди йшли, йшли…» та ін.), з російської — окремі поезії В. Шаламова. Своїми життєвими та творчими досягненнями Василь Марцельович завдячує своїй Альма-матер. Він з вдячністю згадує своїх викладачів, зокрема С. Пультера, П. Білоуса, О. та М. Чиркових, М. Никончука та М. Богдана. За п'єсою «Королі і шістки» у Житомирському облмуздрамтеатрі імені Івана Кочерги поставлено виставу для дітей «Хід конем» (2015, режисер Н. Тімошкіна) та мюзикл-версію для дорослих «Театральний гамбіт» (2016, режисер Н. Тімошкіна), а за п'єсою «Русалинка і татко її Харакас» — казку «Русалонька» (2017, керівник постановки Н. Тімошкіна, режисер І. Антонюк). У «Театрі на Новому бульварі» (Житомир) поставлені п'єси «Діло житейське» (2017), «Кава-сутра» (2017), «Бурштинове намисто» (2019; режисер-постановник усіх вистав — народний артист України Г. Артеменко). За перекладами В. Врублевського у Житомирському облмуздрамтеатрі імені Івана Кочерги здійснено постановки: «Тінь» за однойменною п'єсою Є. Шварца (2005, режисер Н. Тімошкіна), «Аделаїда» Є. Унгарда (2006, режисер В. Карпенко), «Між небом і землею» І. Афанасьєва (2006, режисер Н. Тімошкіна), «Стрибок з третього поверху» за п'єсою-монологом Я. Пулинович «Наталчина мрія» (2011, режисер Г. Артеменко), «Жінка в стилі джаз» В. Дяченка (2013, режисер Н. Тімошкіна), «Зовсім інші» за твором Л. Герша «Ці волелюбні метелики» (2014, режисер П. Авраменко), «Смішні гроші» Р. Куні (2016, режисер П. Авраменко), у Сумському облмуздрамтеатрі імені Миколи Щепкіна — «Смішні гроші» Р. Куні (2018, режисер П. Авраменко), у «Театрі на Новому бульварі» (Житомир) — «Наталчина мрія» Я. Пулинович (2015, режисер Г. Артеменко), «Три Тетяни» В. Зуєва (2016, режисер Г. Артеменко). Брав участь у створенні документального фільму про Олега Ольжича «Вогонь самопосвяти» (2017, режисер П. Авраменко, сценарій В. Врублевського, П. Авраменка). Автор-упорядник ілюстрованого альбому-довідника «Житомирщина мистецька» (випуск 1) (2009). Про письменника професор Житомирського державного університету імені Івана Франка В. Єршов сказав так: «…Художня творчість Василя Врублевського — це своєрідний дагеротип суспільства та суперечливої епохи зі всіма її зламами та нашаруваееями. Його герої йдуть по шляху до духовного храму, який слід відбудувати…»[3] ЗахопленняЗахоплення пов'язані з книжками. Василь Марцельович колекціонує стародруки та раритети, він натхнений бібліофіл. Життєве кредо письменника — «Аби діяння твої не шкодили іншим!». Родина
Примітки
Джерела та література
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
