Всесвітній конгрес фіно-угорських народів Всесвітній конгрес фіно-угорських народів (ВКФУН) — незалежний представницький форум фіно-угорських та самодійських народів, що має на меті розвивати національну свідомість фіно-угорських народів, захищати та плекати їхні культури та мови. У своїй діяльності спирається на Декларацію про співпрацю фіно-угорських народів світу. За регламентом ВКФУН скликається раз на чотири роки. ІсторіяЧерез дисперсний характер розселення фіно-угорських народів (ФУН), зв'язки між ними були вельми ускладнені. У новітній час перші спроби налагодження контактів між фіно-угорськими народами були зроблені в царині мовознавства. На цій основі, з середини ХІХ ст., почали вибудовуватись сталі контакти між науковцями, що згодом були розширені й на інші наукові сфери: вивчення традицій, звичаїв, міфології та культури ФУН загалом. Перший конгрес з питань вивчення культури ФУН було проведено у 1921 р. у Гельсінкі. Третій конгрес, що відбувся в Угорщині у 1928 р., зібрав вже понад 600 делегатів, що прибули переважно з Фінляндії спеціальним потягом. Міжнародні конференції фіно-угористів стали регулярно проводитись з 1960-х років. На цих форумах збирались вчені з Угорщини, Естонії, Фінляндії, СРСР, які обмінювались знаннями в сфері фіно-угористики. Однак, ці форуми носили виключно науковий характер, і перебували під сильним ідеологічним впливом СРСР. Ситуація докорінно змінилась на початку 1990-х, коли ФУН здобули можливість говорити не лише про власні традиції і побут, але й порушувати політичні питання. Стрімке зростання національної свідомості ФУН вимагало переформатування міжнародних фіно-угорських форумів, які вже не могли задовольняти нових викликів часу.[1] Національне піднесення зачепило не лише ФУН, що вже мали власні держави (Угорщина, Фінляндія та Естонія), але й бездержавні нації. Національне відродження ФУН Росії у 1988-1991 рр., зокрема й на території Ідель-Уралу, не мало такого яскравого політичного вираження, як у випадку із тюркськими народами. Проте, фіно-угри Ідель-Уралу змогли провести власні національні з’їзди: удмурти (листопад 1991), ерзя і мокша (березень 1992), марі (жовтень 1992), об’єднаний з’їзд фіно-угорських народів Росії в Іжевську (травень 1992). Всі ці з’їзди ухвалили досить схожі резолюції із закликами демократизувати політичне та громадське життя у республіках, підтримати національне відродження фіно-угорських народів. Певний вплив на формування настроїв, що панували на з’їздах, особливо у середовищі національної інтелігенції, справила Естонія, у Тартуському університеті якої навчалось чимало вихідців з фіно-угорських республік Росії.[2] І З'їзд — 1992, м. СиктивкарСвоєрідною кульмінацією національних з'їздів ФУН Росії став І Всесвітній конгрес фіно-угорських народів, що відбувся 1-3 грудня 1992 р. у Сиктивкарі. Організатором з'їзду виступив Комітет відродження комі народу (ком. Komi vojtorös sövmödan komitet). Була ухвалена Декларація про співпрацю фіно-угорських народів світу. У з'їзді взяли участь 14 делегацій ФУН і 3 парламентські делегації, разом — 278 делегатів. Створено Консультативний комітет фіно-угорських народів. ІІ З'їзд — 1996, м. БудапештЗ'їзд пройшов 17-21 серпня 1996 р. у Будапешті. Його організатором стало Угорське національне товариство Всесвітнього конгресу фіно-угорських народів. У роботі з'їзду взяли участь 18 делегацій ФУН, — всього понад 600 делегатів. Крім пленарного засідання була організована робота секцій політики, економіки, культури, демографії та охорони здоров'я, ЗМІ, ради молодіжної асоціації (МАФУН). ІІІ З'їзд — 2000, м. ГельсінкіВідбувся 10-13 грудня 2000 р. у Гельсінкі, одночасно із з'їздом Молодіжної асоціації фіно-угорських народів. Організатор: Товариство "Фінляндія-Росія" (фін. Suomi-Venäjä Seura) спільно з Товариством Матіаса Кастрена. У роботі з'їзду взяли участь понад 600 делегатів, гостей та спостерігачів від 21 фіно-угорського та самодійського народів, представники урядів та парламентів фіно-угорських держав, міжнародних організацій, зокрема і ЮНЕСКО, ЄС, депутати Європарламенту, президенти Угорщини, Фінляндії та Естонії, які виголосили окремі промови. Вітального листа делегатам з'їзду надіслав і президент РФ В. Путін. Гасло з'їзду: "Фіно-угорський світ у третьому тисячолітті — перспективи розвитку". Ухвалено рішення про формування Інформаційного центру фіно-угорських народів. Як проєкт згаданого Інформцентру запрацював сайт Finugor, головним редактором якого став Юрій Попов. Також на з'їзді було затверджено проведення Днів споріднених народів, що відзначаються щорічно в кінці третього тижня жовтня.[3] IV З'їзд — 2004, м. ТалліннВідбувся 15-19 серпня 2004. р. в Таллінні. Організатором з'їзду виступила фундація "Фенно-Угрія" (ест. Fenno-Ugria Asutus). Робота Конгресу відбувалась у чотирьох секціях: ЗМІ та інформаційні системи; культура; здоров'я, демографія та екологія; мова та освіта. На З'їзді зазначалося, що захист прав людини, корінних народів і національних меншин є питанням не лише внутрішньої політики держави, а й усього міжнародного співтовариства. Тому важливо, щоб поряд з включенням міжнародних стандартів прав людини і прав національних меншин в національне законодавство, використовувати механізми міжнародно-правових інструментів, які не потребують ратифікації державами і що володіють прямої юридичної силою. Конгрес рекомендував Консультативному комітету організувати в 2006 році міжнародну конференцію фінно-угорських і самодийских народів для аналізу проміжних результатів виконання рекомендацій Конгресу, з широким висвітленням її підсумків в засобах масової інформації. У резолюції З'їзду було відзначено, що обнадійливою подією стало приєднання до Європейського Союзу Естонії та Угорщини. Розвивається діалог між Європейським Союзом і Російською Федерацією, що також відкриває нові перспективи для співпраці між усіма фінно-угорськими та самодійськимі народами. Активне залучення в ці процеси молоді надає новий імпульс всьому фіно-угорському рухові.[4] V З'їзд — 2008, м. Ханти-Мансійськ Перший з'їзд, який відбувся не в Європі, а в Сибіру, та другий з'їзд з часу заснування ВКФУН, проведений на території РФ. У роботі з'їзду взяли участь понад тисячу делегатів, спостерігачів та гостей, а також президенти РФ, Угорщини, Фінляндії та Естонії.[5] Проведений був підданий критиці марійською діаспорою Москви, яка залишилась незадоволена тим, що для них не знайшлося місця серед делегатів та спостерігачів Конгресу. У той час як на з'їзд поїхали російські чиновники (зокрема Міністерства культури РФ). Крім того, марійські активісти стверджували, що марійська квота у Консультативному комітеті фіно-угорських народів також була заповнена чиновниками республіки Марій Ел.[6] Пізніше від фіно-угорських активістів лунали і звинувачення в розтраті бюджетних коштів Російської Федерації.[7] У резолюції З'їзду було наголошено, що, незважаючи на позитивні зрушення, відбувається скорочення чисельності більшості фінно-угорських і самодійських народів, спостерігається зміна ідентичності під впливом зовнішнього середовища в сучасному світі. З урахуванням аналізу ситуації Конгресом запропоновано прийняття певних рішень в області етнополітики та права, мовних прав і освіти, культури, ЗМІ та інформаційних систем, демографії, охорони здоров'я та екології. Конгрес визнає, що величезним досягненням за останні чотири роки в області захисту прав людини і корінних народів є прийняття Генеральною Асамблеєю ООН 13 вересня 2007 року Декларації прав корінних народів світу, яка готувалася міжнародним співтовариством спільно з корінними народами більше 20 років. У підготовці цього історичного документа Консультативний комітет фінно-угорських народів брав участь з 1993 року в роботі щорічних сесій Робочої групи ООН по корінному населенню (Женева) і в складі Робочої групи ООН з доопрацювання проекту Декларації прав корінних народів світу.[4] VI З'їзд — 2012, м. ШиофокРобота з'їзду тривала з 5 по 7 вересня 2012 р. в угорському місті Шиофок. Спершу VI З'їзд, відповідно до рішень V З'їзду у Ханти-Мансійську, планувалось провести в м. Комаром. Однак, згодом від цієї ідеї відмовились, оскільки з'ясувалось, що у Комаромі відсутня необхідна інфраструктура для проведення міжнародних форумів відповідного рівня.[8] "Мова і народ" було обрано за провідну тему з'їзду.[9] На з'їзд прибула делегація ерзян, яка пікетувала готель "Азур", у якому проходили засідання ВКФУН. Ерзя були невдоволені формуванням єдиної делегації "мордовського народу", а не окремих делегацій ерзі та мокші. Учасники пікету заявили, що їх було не допущено до роботи Конгресу через тиск Москви.[10] Двоє активістів: Сиресь Боляєнь та Ерюш Вежай, вдягнуті у футболки із національною символікою, розтягнули в холі готелю великий ерзянський прапор та скандували ерзянською "Слава Країні Ерзян!". Очільник Консультативного комітету фіно-угорських народів Валерій Марков був змушений виправдовуватись, однак визнав, що заявку ерзян одержали, переслали владним структурам Республіки Мордовія, а мордовська влада вже сама вирішувала кого слід відправляти на Конгрес, а хто недостойний їхати на високий представницький форум. Також В, Марков висловив незадоволення системою відбору делегатів, адже схожі з ерзянськими були проблеми й в делегатів від марі та удмуртів.[11] VII З'їзд — 2016, м. Лахті Відбувся 15-17 червня 2016 р. у фінському місті Лахті. Провідна тема заходу: «Фінно-угорські народи: на шляху до сталого розвитку». Організатор: Товариство "Фінляндія-Росія" (фін. Suomi-Venäjä Seura). На відкритті з'їзду були присутні президенти Фінляндії, Угорщини та Естонії. Делегати конгресу обговорили такі теми як збереження і розвиток фінно-угорських мов та культур, можливості розвитку фінно-угорського інформаційного простору, відносини між владою та громадянським суспільством, економіка та довкілля, а також демографічні процеси. Президент Естонії Тоомас Гендрік Ільвес у своїй вітальній промові особливу увагу присвятив обов'язку Естонії та Фінляндії підтримувати фінно-угорські народи Російської Федерації, а також згадав про естонський досвід збереження власної мови та ідентичності в умовах окупації[12]:
VIII З'їзд — 2021, м. ТартуПроведення VIII Всесвітнього конгресу фінно-угорських народів було заплановане на 2020 р. в Тарту, Естонія. Однак, міжнародний захід був перенесений на 16-18 червня 2021 р., у зв'язку з падемією коронавірусу. Підготовка до VIII Конгресу супроводжувалась численними скнадалами. 21 квітня 2021 Сиресь Боляєнь, в складі української делегації, виступив на XX сесії Постійного форуму ООН з питань корінних народів. У соєму виступі він гостро розкритикував національну політику РФ і закликав міжнародну спільноту посилити тиск на Москву через її політику щодо національних республік. Цей виступ став першим, який виголосили в ООН ерзянською мовою, при цьому було забезпечено синхронний переклад англійською[13]. Також С. Боляєнь надав секретаріату Форуму заяву про порушення прав корінних народів в Російській Федерації, в якій описані численні політично вмотивовані переслідування та репресії проти лідерів та активістів національних рухів татар, інгушів, калмиків та бурятів. Виступ ерзянського Інязора одержав широкий суспільний резонанс в українських ЗМІ. Промова Боляєня привернула американського політолога Пола Гобла, української письменниці Оксани Забужко, а також викликала обурення серед лояльних до Москви організацій фіно-угорських народів[14].  Через два дні після виступу Сиреся Боляєня на XX сесії Постійного форуму ООН з питань корінних народів Асоціація фінно-угорських народів Росії виступила із публічною заявою про відмову брати участь в Конгресі. АФУН звинуватила Конгрес у політизації та «використанні фіно-угорської карти» для тиску на РФ[15]. Демарш АФУН був жорстко розкритикований марійськими та ерзянськими активістами[16]. Ерзя публічно відтвердили свою готовність взяти участь в Конгресі, а Консультативний комітет Всесвітнього конгресу фінно-угорських народів заявив, що АФУН не наділений повноваженнями виступати від фінно-угорських і самодійських народів РФ[17]. 21 травня 2021 ерзянський Інязор Сиресь Боляєнь публічно звернувся до міністра закордонних справ Естонії Еви-Марії Лійметс із вимогою офіційно підтвердити статус ерзянської делегації. У своєму зверненні він також зазначив, що організатори Конгресу вимагають від нього узгодити склад делегації із російськими чиновниками, що є неприйнятним для Атянь Езєм (ерз. Рада старійшин), яка "підзвітна ерзянам і не погоджує своїх рішень із Міністерством культури Республіки Мордовія чи з АФУН"[18]. На підтвердження своїх слів він оприлюднив офіційне листування з Консультативним комітетом Всесвітнього конгресу фінно-угорських народів[19]. 1 червня 2021, за день до закриття реєстрації на Конгрес, організатори заходу заявили, що ерзянська делегація не надала всіх необхідних документів[20]. Вже наступного дня ерзянський Інязор Сиресь Боляєнь та представник ерзянської громади України Дмитро Левусь були прийняті послом Естонії в Україні Каімом Кууском в приміщенні посольства[21]. За результатами проведеної зустрічі Сиресь Боляєнь заявив про свій намір взяти участь в роботі VIII Всесвітнього конгресу фінно-угорських народів в якості спостерігача. 4-5 червня 2021 в Іжкарі, за підтримки Федеральної агенції з питань національностей РФ, відбувся форум АФУН. На відкритті форуму виступив керівник АФУН Петро Тултаєв, який у сврєму виступі гостро розкритикував Всесвітній конгресу фінно-угорських народів[22]:
Форум АФУН в Іжкарі публічно протиставив себе VIII Всесвітньому конгресу фінно-угорських народів в Тарту. Однак наразився на критику не лише фінно-угорських активістів закордону, але й в самій Російській Федерації[23][24]. VIII Всесвітній конгрес фінно-угорських народів супроводжувався сканадалами із недопуском делегатів, нелояльних до політики Кремля, а також гострими заявами марійських та ерзянських активістів[25]. У день відкриття Конгресу, 16 червня, головний старійшина ерзянського народу (Інязор) Сиресь Боляєнь провів брифінг для естонських ЗМІ. Захід відбувся перед входом до Естонського національного музею в Тарту, де проходить церемонія відкриття VIII Всесвітнього конгресу фінно-угорських народів. Ерзянський старійшина гостро розкритикував національну політику РФ і констатував, що Всесвітній конгрес фінно-угорських народів перебуває в глибокій кризі і потребує реформування[26]. Із публічними закликами реформувати Конгрес виступив і редактор сайту MariUver Васлі Ніколаєв. Він скерував Консультативному комітетові листа, у якому вказав, що із чинним регламентом вибори марійських делегатів перебувають під повним контролем російської влади[27]. Громадських рух «Вільний Ідель-Урал» також залишився незадоволеним як проведенням Конгресу, так і його підготовкою. Лідери руху публічно розкритикували Угорщину, Естонію та Фінляндію за «небажання представляти інтереси своїх бездержавних братів»[28]:
Принцип роботиКожен народ, у відповідності до Положення про ВКФУН , має власну квоту, розраховану за принципом чисельності. Делегації формуються самими народами відповідно до власних процедур: десь питання вирішується на загальному з'їзді, десь — на районних зборах, десь — уповноваженим органом народу, а десь за домовленістю провідних громадських організацій. Консультативний комітет фінно-угорських народів — громадський орган управління рухом між конгресами — втручається в процеси тільки в разі гострих конфліктних ситуацій. Конкуренція за право бути обраним делегатом Конгресу досить висока, в середньому — 1 делегат на 10 претендентів.[29] КритикаВКФУН неодноразово піддавався критиці російськими чиновниками та провладними активістами з числа громадських організацій ФУН Росії. Конгресу закидали прихильність до НАТО та "ідеологічну промивку" делегатів з Російської Федерації. Марійський публіцист Юрій Єрофєєв критикував Конгрес за позиціонування в якості органу управління фіно-угорським рухом. Єрофєєв вважає, що потреби в діяльності ВКФУН немає, а підтримку міжнаціональних зв'язків можна здійснювати через форуми фіно-угористів, що функціонували у 1960-х роках під парасолькою СРСР.[30] У той же час інші активісти, далекі від державного апарату РФ, скаржились на перетворення ВКФУН в інтелектуальну тусовку вчених, журналістів та діячів мистецтва, які не зацікавлені у вирішенні конкретних проблем фіно-угорських народів. Примітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia
