Всеукраїнський студентський турнір фізиківВсеукраїнський студентський турнір фізиків (СТФ) — командне творче змагання серед студентів закладів вищої освіти, яке полягає в розв’язанні дослідницьких задач та захисті своїх розв’язків у науковій полеміці. Національний етап Міжнародного турніру фізиків. Кожного навчального року оргкомітет публікує список з 17 дослідницьких фізичних задач. Команди студентів мають кілька місяців на розв’язок цих задач, після чого приїжджають на турнір і представляють свої розв’язки у форматі фізбоїв[ru]. Всеукраїнський турнір було створено 2003 року, а 2009 року на його основі виник Міжнародний турнір фізиків. ІсторіяСтудентські турніри фізиків були створені як продовження шкільних турнірів юних фізиків для більш досвідчених учасників. Перший Відкритий студентський турнір фізиків відбувся в Одесі в жовтні 2001 року. Наступний турнір вже отримав статус всеукраїнського, і відтоді турніри проходять кожного навчального року. Іноді турніри відбуваються в осінньому, іноді у весняному семестрі, тому на різні календарні роки припадає від 0 до 2 турнірів. З 2005 року у Всеукраїнських турнірах фізиків почали брати участь команди з інших країн (Росія, Нідерланди). Тому було прийнято рішення про організацію Міжнародного турніру фізиків[1]. Перший Міжнародний турнір фізиків відбувся в Києві в 2009 році. Відтоді Всеукраїнський турнір фізиків є етапом відбору до Міжнародного турніру. Команда, яка займає перше місце на Всеукраїнському турнірі, отримує право представляти Україну на Міжнародному турнірі[2]. Проведення турніруКоманди отримують список з 17 дослідницьких задач, і мають кілька місяців на їх розв’язання. Як правило, робота над задачами включає проведення експериментів, розрахунок теоретичних моделей, аналіз літератури. Кожна команда складається з 4-6 студентів. Потім команди збираються разом на фінальний етап турніру, і доповідають свої розв’язки у форматі фізбоїв[ru]. Протягом фізбою кожна команда послідовно виступає в ролі доповідача, опонента та рецензента. Опонент викликає доповідача на одну з 17 турнірних задач. Доповідач має право відмовитись від кількох задач, а потім приймає виклик і 1 або 2 представника команди робить 9-хвилинну доповідь з розв’язком прийнятої задачі. Потім представник команди опонента робить опонування (аналіз переваг і недоліків запропонованого розв’язку), а представник команди рецензента - рецензію (аналіз форми доповіді й рецензування та полеміки між доповідачем й опонентом). Доповідач, опонент та рецензент проводять полеміку стосовно запропонованої доповіді. Потім до полеміки залучаються також всі інші члени команд. Члени журі задають уточнюючі питання доповідачам, опонентам та рецензентам і виставляють оцінки. У ролі журі, як правило, виступають викладачі вишів або вчені-фізики. За дотриманням правил і регламенту слідкує ведучий фізбою[3][4]. Перші кілька фізбоїв турніру - відбіркові, у них кожна команда зустрічається з різними суперниками за результатами жеребкування. У залежності від кількості виграних боїв та кількості набраних у них балів, обчислюється рейтинг кожної команди, 9 команд з найвищим рейтингом проходять до півфіналів. Проводяться 3 півфінальні бої по 3 команди в кожному, і 3 переможці проходять до фіналу, а ті 3 команди, які посіли другі місця у своїх півфінальних групах, отримують дипломи ІІІ ступеня. (За малої кількості учасників можлива схема турніру без півфінальних боїв, коли команди у фінал відбирають за рейтингом у відбіркових боях.) У фіналі кожна команда сама обирає, яку задачу вона хоче доповідати. Переможець фіналу отримує диплом І ступеня та право брати участь у Міжнародному турнірі фізиків, а два інші учасника фіналу отримують дипломи ІІ ступеня. У випадках, коли команди набирають майже однакову кількість балів, можлива й більша кількість переможців[4]. ПереможціЛітература
Примітки
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia
