Вулиця Гетьмана Мазепи (Івано-Франківськ)
Вулиця Гетьмана Мазепи — містотворча вулиця Івано-Франківська. Названа на честь гетьмана України Мазепи Івана Степановича. Простягається від перехрестя вул. Незалежності та вул. Бельведерської до межі міста (транспортної розв'язки — кільця: Набережна Василя Стефаника, вулиця О. Довженка). Автошлях Н09 після вулиці Галицької проходить через вулицю Мазепи, яка далі переходить у вулицю Криховецьку. ІсторіяДавня вулиця міста, яка виникла ще на початку XVIII ст. Вона починалася біля фортечної Тисменецької брами і вела на захід, у напрямку Лисця і Богородчан. У документах XVIII ст. називається Брукованою, бо була вибрукована каменем з Бистриці-Солотвинської. Польський дослідник А. Шарловський пише, що на початку XIX ст. на назву вулиць заслуговували лише дві — Галицька і Брукована. За час існування вулиця мала чи не найбільше назв. На зламі XVIII i XIX ст., на ній оселялись вірмени, громада яких жила в Станиславові нараховувала тоді до 500 осіб, була багатою і впливовою. Тоді вона мала неофіційну назву Вірменської. У 1884 р.вулиця була названа Казимирівською, на честь Короля Русі Казимира Великого. В Часи ЗУНР вулиця носила назву І. Мазепи. Відновлена за Польщі назва Казимирівська теж не втрималась. Вулиця була перейменована на честь Польської організації військової (П. О. В.) У 1936 р. Це було в останні роки польського володарювання, і ця назва не закріпилась в пам'яті старожилів. За «перших совітів» була названа ім'ям радянського партійного і державного діяча, керівника ЧК Ф. Дзержинського, в часи німецької окупації — Б. Хмельницького. Ще до здобуття незалежності, після перемоги Руху на виборах до міської ради в 1990 р. вулиці було повернене ім'я гетьмана Мазепи. Будівлі№ 1. Пам'ятка архітектури. № 6. Пам'ятка архітектури. № 10. Пам'ятка архітектури. № 14. Пам'ятка архітектури (1884 архітектор: Р. Меус) Перший будинок в Станиславові зведений за архітектурним конкурсом. Тоді,— «Каса ощадності», (створена у 1868),— перша фінансово-кредитна установа міста, яка до 1872 р. за сумою вкладів мала четверте місце в Галичині. № 20. Житловий будинок. Раніше тут знаходилася друга польська гімназія ім. Ю. Пілсудського(1907–1939). № 36. Житловий будинок. Колишній військовий трибунал (у післявоєнний час), який виносив вироки за націоналістичну діяльність[1]. № 83. Будівля, на місці якої знаходився будинок в якому помер композитор Д. Січинський № 114. Найстаріша міська лікарня, (1841). № 133. Будинок у якому квартирувала Целіна Журавська-Зиґмунтовська у 1899–1900. Їй І. Франко присвятив рядки у вірші «Тричі мені являлася любов». № 135. ЗАТ «Івано-Франківськтурист». № 140. готель «Прикарпаття». № 142а. Івано-Франківський коледж фізичного виховання. № 165. Івано-Франківський базовий медичний коледж Галерея
Виноски
Див. такожЛітератураГоловатий М. 200 вулиць Івано-Франківська. — Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2010. — С. 222—225 Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia