Вулиця Незалежності України (Рига)

Вулиця Незалежності України
Латвія
Вулиця Незалежності України; Латвія
латис. Ukrainas neatkarības iela
Населений пункт	Рига
Місцевість	Центр[d]
Назва на честь	Незалежність України[d]
Загальні відомості
Координати	56°57′25″ пн. ш. 24°06′31″ сх. д. / 56.956951° пн. ш. 24.108496° сх. д.
Поштові індекси	LV-1010
Транспорт
Рух	двосторонній
Покриття	асфальт, бруківка
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	↑13048688 ·R (Рига)
Мапа

Вулиця Незале́жності Украї́ни (латис. Ukrainas neatkarības iela) — невелика вулиця в Ризі, розташована в Центральному районі Риги / «тихому центрі» (в «посольському районі», де розташована більшість зарубіжних представництв). Проходить від парку Кронвалда до вулиці Миколи Реріха. Була виділена зі складу вулиці Антоніяс у березні 2022 року як невійськовий протест проти вторгнення Росії в Україну^[1].

Цей район Риги включено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО^[2].

Історія

Раніше була частиною вулиці Антоніяс, а в березні 2022 року влада Риги утворила нову вулицю як акт «підтримки героїчної боротьби українського народу проти військових дій, розв'язаних Російською Федерацією на території України»^[1].

Примітні будівлі

Будинок № 1 — Побудований у 1875 році за проектом Генріха Шеля. З 1945 тут розташовувався Центральний Комітет комсомолу Латвії, в 1950-ті роки — Державне спеціальне конструкторське бюро сільськогосподарського машинобудування «ГСКБ», в 1957 році, що переїхало за місто (Рамава). З 1957 року тут розташований Музей історії медицини імені Паула Страдиня — один із найбільших музеїв медицини у світі. В експозиції представлено розвиток медицини та фармацевтики з найдавніших часів. Окремий розділ присвячений історії медицини Латвії [3] [4]. Наприкінці травня в Музеї медицини відбуваються щорічні заходи, присвячені Дню вулиці Миколи Реріха^[3].
Будинок № 2 — Посольство Росії в Латвії. Відразу після Другої світової війни тут перебувало Міністерство культури Латвійської РСР, дирекція Державної філармонії та інші значущі громадські організації^[4]. З 1960 року там працював Республіканський Дім народної творчості імені Еміля Мелнгайліса та науково-методичний центр. У ті роки тут розміщувалося і Міністерство закордонних справ Латвійської РСР.