Вулиця Олександра Мишуги (Львів)
Ву́лиця Мишуги — вулиця в Сихівському районі Львова, місцевості Новий Львів, що є уявним продовження вулиці Героїв Крут. З вулицями Героїв Крут та Тернопільською утворюють перехрестя. Прилучаються вулиці Литовська, Запорізька, Тиверська та Херсонська. НазваВід 1933 року — вулиця Поморська. Під час німецької окупації — вулиця Кляйнпоммерґассе (від 1943 року), а у липні 1944 року повернено передвоєнну назву. 1977 року перейменована на вулицю Великановича, на честь учасника Громадянської війни в Іспанії, бійця української роти інтербригад імені Тараса Шевченка, комуніста-інтернаціоналіста Юрія Великановича[3]. Від 1993 року — вулиця Мишуги, названа на честь українського оперного співака Олександра Мишуги[4]. ЗабудоваВ архітектурному ансамблі вулиці Олександра Мишуги присутні одно- і двоповерховий польський конструктивізм 1930-х, три-чотири-п'ятиповерховий радянський конструктивізм 1960-х, дев'ятиповерхова 1970-х та нова забудова 1990-х років[5]. Будинки№ 1 — за радянських часів на першому поверсі дев'ятиповерхівки містився магазин «Продтовари». № 3 — в будинку від часів СРСР містилася Львівська міська бібліотека № 36, нині за цією адресою знаходиться бібліотека-філія № 36 ЦБС для дітей[6]. № 5 — від радянських часів на першому поверсі будинку міститься магазин «Продукти». № 13 — в будинку міститься офіс львівської філії ПАТ «Укрнафтохімпроект»[7]. № 13а — в будинку у 1995—1997 роках містився дошкільний навчальний заклад № 173[8][9]. Від 1997 року приміщення колишнього дитячого садка займає початкова школа HBK «Школа-садок „Софія“»[10]. У 2009 році на базі початкової школи було відкрито дві дошкільні групи[11]. Нині в цьому приміщенні також навчаються учні початкових класів цього НВК, а учні середніх та старших класів — навчаються в приміщенні HBK «Школа-садок „Софія“», що на вул. Героїв Крут, 27[12]. № 36 — вілла споруджена у 1937—1938 роках за проєктом архітектора Тадеуша Пісевича[13]. № 40 — церква Введення в храм Пресвятої Богородиці, збудована у 2006—2014 роках на розі з вулицею Запорізькою[14][15]. Підпорядкована ПЦУ[16]. № 45 — двоповерховий особняк із підвалом та додатковою кімнатою на горищі, збудований у 1934—1935 роках за індивідуальним проєктом, який розробив для себе інженер-архітектор Тадеуш Теодорович-Тодоровський, на той час — старший асистент Львівської політехніки[17]. Будинок внесений до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № № 2717-м[18]. У 2021 році в межах програми «100 років модернізму у Львові» Бюро спадщини ознакувало будинок інформаційною табличкою[19]. № 58 — у липні 1946 року Львівський міськвиконком надав цей будинок в користування ректору Львівського державного університету імені І. Франка Івану Бєлякевичу. Він отримав двоповерховий будинок загальною площею 160 м², що складався з семи кімнат та присадибної ділянки. Через цей щирий «подарунок» Львівський університет змушений був відмовитися на користь помешкання І. Бєлякевича від десяти інших приватних будинків, наданих міською владою для професорсько-викладацького складу вишу[20].
Пам'ятникиУ 1982 році при вході до парку «Залізна Вода» з боку сучасної вулиці Мишуги було встановлено пам'ятник учасникові Громадянської війни в Іспанії, бійцеві української роти інтербригад імені Тараса Шевченка, комуністу-інтернаціоналісту Юрієві Великановичу, роботи скульптора Теодозії Бриж та архітектора Лідії Лєсової. У 2010 році пам'ятник було пошкоджено невідомими особами — відпиляно голову бронзового пам'ятника, але невдовзі його було відреставровано[21]. У ніч на 2 грудня 2017 року націоналістичною організацією С14 у Львові було повалено пам'ятник Великановичу, а на постаменті написано червоною фарбою: «Комуняку геть»[22]. Примітки
Джерела
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
