Вуянко Марко Зіновійович

Марко Вуянко
Марко Вуянко;
Молодший сержант
Загальна інформація
Народження	26 серпня 1991; Івано-Франківськ
Смерть	30 квітня 2024 (32 роки)
Поховання	Алеї Героїв в селі Чукалівка
Національність	українець
Alma Mater	Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника
Військова служба
Роки служби	2014—2016, 2022—2024
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Сухопутні війська
Формування	45 ОАБр
Війни / битви	Війна на Донбасі, Повномасштабне вторгнення Росії
Нагороди та відзнаки
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня Почесний нагрудний знак «Срібний хрест» Почесний нагрудний знак «Золотий хрест»

Марко́ Зіно́війович Вуя́нко (26 серпня 1991, Івано-Франківськ — 30 квітня 2024) — український історик та військовослужбовець, молодший сержант 45-ї окремої артилерійської бригади ЗСУ, учасник російсько-української війни.

Біографія

Вуянко Марко Зеновійович народився 26 серпня 1991 року в Івано-Франківську. У 1998 році пішов у Івано-Франківську ЗОШ І—III ст. № 5. З дитинства Марко цікавився історією та її дослідженням. Був переможцем Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідних робіт учнів — членів Малої академії наук України на секції археології.^[1]

У 2008 році вступив до Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника на факультет історії, політології і міжнародних відносин. У студентські роки був активним учасником дослідницьких археологічних експедицій, також був головою ГО «Молодіжний клуб „Свій“». Деякий час Марко працював науковим співробітником військово-історичного музею «Герої Дніпра».^[2]

Цікавився також туризмом та мандрівками. У 2013 році посеред зими вирушив у подорож уздовж Чорноморського та Азовського узбережжя на велосипеді від м. Вилкове до м. Маріуполь, подолавши понад 2000 км. Організовував туристичні поїздки для всіх охочих в Івано-Франківській області. Самотужки на велосипеді Марко проїхав від Івано-Франківська до Португалії через усю Європу, також здійснив пішу мандрівку Балканами.

Також брав участь у «Inside of Living» — піша експедиція через всю Україну від кордону з росією до Словаччини, що відбулась з 20 квітня по 21 липня.

Похід тривав 93 дні, в ході якого подолано близько 2000 км і відвідано понад 250 населених пунктів України.^[3]

З травня 2014 року по 2016 рік брав участь у проведенні антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях. У 2016 році був зарахований у резерв.

У 2018—2020 рр. працював у івано-франківському музеї «Герої Дніпра»^[4].

З 2020 року вирішив продовжити наукову діяльність та вступив до аспірантури Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, де працював над темою «Традиційні шляхи сполучень в Українських Карпатах (70-ті рр. XVIII — початок XXI ст.)».

З 2022 по 2024 рік воював на посаді розвідника в Силах оборони України. Остання посада перед загибеллю — командир відділення 45-ї ОАбр.

Загинув 30 квітня 2024 року на Донбасі від враження ракетою «Іскандер».

Прощання відбулося в Кафедральному соборі Святого Воскресіння в Івано-Франківську. Його поховано на Алеї Героїв у селі Чукалівка^[5].

Нагороди

Сталевий хрест
Золотий хрест
Орден «За мужність» III ступеня (посмертно) — Указ Президента України від 17 червня 2024 року № 354/2024 «Про відзначення державними нагородами України»^[6].