Відділення математики НАН України
Відділення математики НАН України — наукове відділення Секції фізико-технічних і математичних наук НАН України. ІсторіяІсторія відділення математики НАН України починається зі створення 27 листопада 1918 року в Українській академії наук Фізико-математичного відділу[1]. Відділення математики НАН України є основною науковою, координаційною і виробничою структурною ланкою НАН України, в установах якого виконуються фундаментальні дослідження, які мають пріоритетний характер. Отримані результати є джерелом розвитку нових теорій у різних галузях знань і базою для застосування в техніці, нових технологіях, економіці, методах математичного моделювання. Потужний інтелектуальний потенціал математичної думки ґрунтується на досвіді історично сформованих наукових шкіл, засновниками яких були всесвітньо відомі вчені Д.О. Граве, Г.В. Пфейффер, М.П. Кравчук, М.М. Крилов, М.М. Боголюбов, С.Н. Бернштейн, М.Г. Крейн, М.О. Лаврентьєв, В.М. Глушков, Б.В. Гнєденко, Я.Б. Лопатинський, Я.С. Підстригач, М.П. Корнєйчук, О.В. Погорєлов. Відомі у світі вітчизняні наукові школи диференціальних рівнянь та нелінійної механіки, функціонального аналізу та теорії функцій, теорії ймовірностей та математичної теорії рівнянь у частинних похідних та математичної фізики, алгебри, геометрії та топології, обчислювальної математики, математичної теорії керування, математичних проблем механіки. Загальновизнаним є високий рівень досліджень наших вчених, що присвятили свою роботу: • теорії диференціальних рівнянь, динамічних систем та нелінійних коливань, математичної фізики, методів функціонального та нелінійного аналізу, теорії ймовірностей та математичної статистики; теорії функцій дійсної та комплексної змінної, алгебраїчних та топологічних структур, обчислювальної математики, аналітичної механіки та динаміки механічних систем (Інститут математики НАН України, рік створення – 1934 р.); • теорії диференціальних рівнянь із частинними похідними та операторів, конструктивної та геометричної теорії функцій, теорії випадкових процесів і математичної статистики; динаміки твердого тіла, теорії стійкості та керування, механіки гірничих порід; моделювання, ідентифікації та розпізнавання керуючих систем (Інститут прикладної математики і механіки НАН України, рік створення – 1970 р.); • операторним методам функціонального аналізу і лінійної алгебри та їх застосуванню, теорії диференціальних рівнянь та динамічних систем, термодинамічних основ побудови математичних моделей механіки деформівних твердих тіл з урахуванням структури і взаємозв’язку процесів різної природи, математичних методів розрахунку, оптимізації та прогнозування деформативності, міцності, довговічності та поведінки механічних систем (Інститут прикладних проблем механіки і математики ім. Я.С. Підстригача НАН України, рік створення – 1978 р.); • геометрії, математичної фізики, теорії функцій (Математичне відділення Фізико_технічного інституту низьких температур ім. Б.І. Вєркіна НАН України, рік створення – 1960 р.); • галузі математичного моделювання, обчислювального експерименту і оптимізації (Центр математичного моделювання Інституту прикладних проблем механіки і математики ім. Я.С. Підстригача НАН України, рік створення – 1991 р.); • сучасним напрямам і проблемам теоретичної і прикладної математики, розробленню нових інформаційних технологій (Міжнародний математичний центр імені Ю.О.Митропольського НАН України, рік створення – 1991 р.). Результати згаданих вище досліджень істотно випереджають здобутки зарубіжних математичних шкіл, мають пріоритетний характер і стали джерелом створення нових теорій у різних галузях математики. Доробок українських науковців широко використовували при розв’язанні цілого комплексу народногосподарських завдань, зокрема оборонних проблем, дослідження космічного простору, проектування гідротехнічних споруд тощо. Вони отримали високу оцінку вітчизняних та зарубіжних фахівців, тому відзначені високими державними та міжнародними нагородами. Так, у 1982 р. за фундаментальний внесок у функціональний аналіз та його застосування М.Г. Крейна нагороджено однією з найпрестижніших у світі премій – Премією Вольфа. Ґрунтовні роботи Ю.О. Митропольського зі створення і розроблення методів дослідження нелінійних коливань систем з повільно змінними амплітудою і фазою сьогодні загальновідомі, вони – складова частина «методу Крилова–Боголюбова–Митропольського», що широко використовується для дослідження кількісних та якісних властивостей нелінійних коливальних процесів. За винятковий особистий внесок у зміцнення вітчизняного наукового потенціалу, визначні здобутки в розвитку та організації фундаментальних досліджень у галузі математики, багаторічну плідну наукову діяльність у 1965 р. Ю.О. Митропольського відзначено Ленінською премією, в 1968 р. йому присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці, а в 2007 р. – звання Героя України. Учений В.О. Марченко розв’язав обернену задачу квантової теорії розсіювання, отримав інтегральне рівняння, яке стало основою методу оберненої задачі. Це рівняння називають «рівнянням Марченка». У 1962 р. вченого нагороджено Ленінською премією. Повне розв’язання IV проблеми Гільберта отримав О.В. Погорєлов. Його також у 1962 р. відзначено Ленінською премією. За дослідження в галузі фізики вибуху Ленінську премію в 1962 р. отримав М.М. Ситий. На Всесвітньому конгресі математиків у Кіото у 1990 р. В.Г. Дрінфельд отримав Філдсівську медаль за доведення гіпотези Ленглендса для GL(2) над функціональним полем і за роботу з теорії квантових груп. Про визнання міжнародною математичною спільнотою досягнень українських математиків свідчить і той факт, що науковці світу широко використовують такі математичні терміни, як «порядок Шарковського», «топологія Скорохода», «позитивні і негативні простори Березанського», «функція Гріна–Самойленка», «фазове укрупнення Королюка» та ін. Свідченням високого міжнародного авторитету українських математиків стало виконання спільних наукових проектів з ученими Австрії, Болгарії, Білорусі, Великобританії, Грузії, Данії, Ізраїлю, Італії, Ірландії, Канади, Литви, Мексики, Польщі, Німеччини, Нідерландів, Норвегії, Португалії, Росії, Румунії, Словаччини, США, Туреччини, Франції, Чехії, Чилі, Швеції та ін. Наші науковці підтримують постійні творчі контакти з ученими провідних університетів цих країн. Короткотермінові наукові візити дають змогу оперативно знайомитися із новими зарубіжними науковими працями, сприяють поширенню результатів досліджень, отриманих нашими співробітниками, на міжнародну аудиторію. Керівництво Бюро Відділення математики[2]В.о. академіка-секретаря Відділення:
Заступники академіка-секретаря Відділення:
Учений секретар Відділення: Персональний склад[2]Академіки (дійсні члени):Члени-кореспонденти:Академіки з інших відділень, які беруть участь у роботі:
Установи
Реорганізовано
Премії НАН України по Відділенню математики
Премії ЮНЕСКОУ 2018 році українську премію L'Oréal-ЮНЕСКО «Для жінок у науці» отримала Олена Ванєєва[3]. У 2020 році українську премію L'Oréal-ЮНЕСКО «Для жінок у науці» отримала Марина Нестеренко[4]. У 2020 році міжнародну премію «International Rising Talents» L'Oréal-ЮНЕСКО отримала Олена Ванєєва[5]. Періодичні видання Наукові журнали: Збірники наукових праць:
Примітки
Література та джерела
Посилання
Див. також |
Portal di Ensiklopedia Dunia
