Віденський Концертгаус

Ця сторінка є Доброю статтею, що здобула статус кілька років тому і потребує оновлення для того, щоб відповідати сучасним критеріям. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, виправивши її недоліки, які вказані в таблиці на сторінці проєкту або на сторінці обговорення статті. Цей шаблон не є номінацією на позбавлення статусу, а навпаки, додається для того, щоб виправити наявні недоліки, з метою уникнення такої номінації в майбутньому.

Ця стаття є кандидатом на позбавлення статусу доброї з 19 жовтня 2024. Її необхідно якнайшвидше покращити, довівши до відповідності критеріям доброї статті. Обговорення триває на сторінці номінацій.

Віденський Концертгаус нім. Wiener Konzerthaus
48°12′03″ пн. ш. 16°22′39″ сх. д. / 48.200875° пн. ш. 16.377377° сх. д. / 48.200875; 16.377377
Країна	Австрія[1][2]
Місто	Ландштрассе[2]
Адреса	Lothringerstraße 20[1]
Архітектор	Бюро Фельнер & Гельмер
Архітектурний стиль	архітектура модерну
Тип	концертна зала[2], музична організаціяd
Статус спадщини	пам'ятка культурної спадщини[d][1]
Відкрито	1913
konzerthaus.at​(нім.)​(англ.)
Ідентифікатори і посилання
Віденський Концертгаус у Вікісховищі

Віденський Концертгаус (нім. Wiener Konzerthaus МФА: [ˈviːnɐ kɔnˈt͡sɛʁtˌhaʊ̯s] Концертгаус, дослівно «Концертний дім») — мистецький музичний центр у Відні, відкритий у 1913 році, розміщений у 3-му муніципальному районі — Ландштрасе (нім. Landstraße) на межі внутрішнього міста. У Концертгаусі відбуваються концерти не тільки академічної, але й джазової та рок-музики.

У 1890 р. було заплановане будівництво Дому музичних святкувань (нім. Haus für Musikfeste). Проєкт архітектора Людвіґа Баумана передбачав багатофункціональну будівлю з концертними залами, ковзанкою та велосипедним клубом, що мала відповідати потребам широких верств населення краще, ніж розміщений за 200 метрів Музікферайн (нім. Musikverein — Музичне об'єднання, філармонія). Поряд мали розташувати просто неба арену на 40 000 місць. Проєкт відхилили, однак у 1910 р. усе ж таки побудували невелику спортивну споруду, а ковзанка є й досі.

Віденський Концертгаус врешті звели в 1911—1913 роках відомі в усій Європі театральні архітектори Фердинанд Фельнер та Герман Гельмер (Бюро Фельнер & Гельмер) у співпраці з Людвіґом Бауманом.

Фінансувалося будівництво тільки за рахунок приватних інвесторів — заможних містян. Планувалося, що коштів від проведення різноманітних заходів у Концертгаусі вистачатиме на його утримання. Звідти і його багатофункціональність: у ньому відбуваються не лише концерти класичної музики, а й бали, літературно-театральні постановки тощо. Але через інфляцію, викликану Першою світовою війною та розвалом Австро-Угорщини, вдалося хіба що повернути витрачені на будівництво кошти^[3].

19 жовтня 1913 року Концертгаус урочисто відкрили в присутності кайзера Франца Йозефа І. Для святкового концерту з цієї нагоди композитор Ріхард Штраус написав «Святкову прелюдію», op. 61. Також була виконана Дев'ята симфонія Бетховена. Таким чином, поєднання традицій і сучасності вже з першого концерту стало однією із головних засад його функціонування.

Під час Другої світової війни Концертгаус фактично не зазнав пошкоджень. Найсерйозніше руйнування, якого він зазнав, сталося через декілька днів після її кінця: у приміщенні вибило вікна від випадкового вибуху гранати назовні.

Відповідно до плану, Концертгаус із розмірами приблизно 70 на 40 метрів мав три концертні зали:

• Велика зала (Großer Saal) — 1840 місць.
• Зала Моцарта (Mozartsaal) — 704 місця.
• Зала Шуберта (Schubertsaal) — 336 місць.

Після генерального ремонту будівлі, виконаного у 1998—2002 роках, була додатково відкрита Нова зала (Der Neue Saal) — близько 400 місць.

На фасаді будівлі, обабіч входу, є напис:

Вшануйте ваших німецьких майстрів, і вони причарують вас своїм генієм. Оригінальний текст (нім.) Ehrt eure deutschen Meister, dann bannt ihr gute Geister

що є цитатою із заключного хору опери «Нюрнберзькі мейстерзинґери» Ріхарда Ваґнера.

Завдяки звукоізоляції концерти можуть відбуватися одночасно. Це досягається тим, що зали не мають спільних стін. Вони сполучаються коридорами й покриті спільним скляним дахом. Прозорий дах — єдине джерело денного світла у коридорах — створює також відчуття простору.

У фоє стоїть оригінальна модель створеного 1878 року Каспаром фон Цумбушем пам'ятника Бетховену, який встановили навпроти Концертгаусу на площі Бетховена. При сходах є рельєф, яким у 1913 році митець Едмунд Хелльмер вшанував цісаря Франца Йозефа. Далі — погруддя Ференца Ліста роботи Макса Клінґера (близько 1904 р.).

До комплексу Концертгаусу належить також будівля Академії музики та виконавського мистецтва (нім. K. k. Akademie für Musik und darstellende Kunst), сьогодні — Університет музики та виконавського мистецтва. Крім навчальних приміщень, ця частина будівлі містить також Академітеатр (нім. Akademietheater) на 521 місце, що використовується як допоміжна сцена Бурґтеатру (нім. Burgtheater), зокрема для прем'єр сучасних спектаклів.

Концертгаус — головне місце репетицій і концертів Віденського симфонічного оркестру (нім. Wiener Symphoniker), Віденського камерного оркестру (нім. Wiener Kammerorchester) та оркестру сучасної музики «Кланґфорум Відень» (нім. Klangforum Wien).

З 1913 року Концертгаус став традиційною сценою виступів Віденської співочої академії (нім. Wiener Singakademie). У заходах «Віденського товариства Концертгаусу» (нім. Wiener Konzerthausgesellschaft) бере участь Віденський філармонічний оркестр. Часто гастролюють міжнародні оркестри, солісти та камерні колективи. Окрім того, у Концертгаусі організовують інші численні заходи, як-от Бонбон-бал (Bonbon-Ball), концерти джазової та етно музики.

«Віденське товариство Концертгаусу» влаштовує також деякі фестивалі. Наприклад:

• Фестиваль старовинної музики «Резонанси» (нім. Resonanzen) — у січні
• Фестиваль «Віденська весна» (нім. Das Wiener Frühlingsfestival)
• Міжнародний музичний фестиваль (нім. Das Internationale Musikfest)
• «Відень-модерн» (нім. Wien Modern) — восени

У 2003—2006 роках відбувалася ціла низка заходів під загальною назвою «Generator», присвячених найновішій музиці.

З 2008 року щорічно мають відбуватися фестивалі, кожен з яких присвячуватиметься «певному регіону або культурній спільноті». Дводенний фестиваль 2008 року був присвячений єврейській культурі з особливим акцентом на її внесок у музичну спадщину.

• Концертгаус пропонує слухачам чи не найбільшу у світі кількість абонементів (циклів концертів) — близько 70 протягом сезону.
• Державні дотації на рівні 13 % — найнижчі у світі в галузі академічної музики.
• Квиток на заходи Віденського Концертгаусу дає право проїзду міським транспортом упродовж шести годин — дві години до початку і чотири після початку концерту. Міський пасажирський перевізник «Wiener Linien» є спонсором Концертгаусу.

• 
  Рельєф Ернста Хеґенбарта на Концертгаусі. Цитата з Ваґнера
• 
  Рельєф Ернста Хеґенбарта на Концертгаусі. Цитата з Ваґнера
• 
  Велика зала
• 
  Сходи Концертгаусу
• 
  Фасад
• 
  Незадовго до реставрації 2003 р.
• 
  Вхід з тильного боку
• 
  Фоє

• Erwin Barta: Das Wiener Konzerthaus zwischen 1945 und 1961. Eine vereinsgeschichtliche und musikwirtschaftliche Studie. Schneider, Tutzing 2001 ISBN 3-7952-1037-2
• Günter Lade: Orgeln in Wien. Edition Lade, 1990, ISBN 3-9500017-0-0.

• Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Віденський Концертгаус
• Віденський Концертгаус [Архівовано 26 липня 2009 у Wayback Machine.](нім.)
• Фестиваль «Віденська весна». Анонс(нім.)
• Фестиваль «Відень-модерн» [Архівовано 26 березня 2015 у Wayback Machine.](нім.)

Ця сторінка належить до добрих статей української Вікіпедії.