Військова психологія — прикладна галузь психології, що досліджує психологічні проблеми виникаючі в процесі підготовки військовослужбовців і ведення війни[1]; яка вивчає закономірності й механізми функціонування психіки людини, зумовлені її залученістю до військової діяльності, а також психологічні закономірності становлення конкретних видів військової діяльності. Як окрема дисципліна військова психологія з'явилась на початку ХХ століття.
Військова психологія розвивається у чотирьох напрямках:
психологія особистості військового;
психологія групи і міжособистісних стосунків в армії;
психологія військової діяльності в мирний час;
психологія війни і бою.
Роль і завдання
Військова психологія вирішує низку дослідницьких завдань:
Коробейников М. П., «Современный бой и проблемы психологии». М.: Воениздат, 1972.(рос.)
Зенченко М. В., «Анализ нравственных сил бойца», СПб., 1892.(рос.)
Шумков Г. Е., «Психика бойцов во время сражений». СПб., 1905. Вып. I.(рос.)
Посилання
Варій М. Й.Військова психологія // Енциклопедія Сучасної України : енциклопедія [електронна версія] / ред.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2005. Т. 4. (дата перегляду: 21.10.2022)