Військово-патріотичне виховання (ВПВ) – наскрізний виховний процес, спрямований на формування у громадян України оборонної свідомості, підвищення суспільної значущості та поваги до військової служби, мотивації громадян до набуття ними необхідних компетентностей у сфері безпеки і оборони[1].
Згідно зі Стратегією національно-патріотичного виховання (НПВ), яка затверджена 18 травня 2019 року, «основними складовими національно-патріотичного виховання є: громадсько-патріотичне, військово-патріотичне та духовно-моральне виховання»[2].
Проте, в новому Проєкті Закону «Про основні засади державної політики у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності», що знаходиться з кінця 2021 року на розгляді ВРУ, пропонується нова структура напрямків виховання та розвитку громадян України, де вже ВПВ стоїть на рівні із НПВ, а не є його складовою.
Складовими державної політики у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності є:
національно-патріотичне виховання;
військово-патріотичне виховання;
громадянська освіта.
Військово-патріотичне виховання здійснюється за такими напрямами:
формування оборонної свідомості;
популяризація військової служби;
залучення громадян до сприяння безпеці і обороні України;
розвиток військово-прикладного і службово-прикладного спорту, технічної творчості та інновацій;
широке залучення школярів до загальнодержавних, регіональних та місцевих заходів військово-патріотичного виховання;
обов’язкове викладання предмета "Захист України" під час здобуття повної загальної середньої освіти;
підготовка кваліфікованого кадрового потенціалу для організації та здійснення програм, проектів та заходів з числа ветеранів війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, учасників Революції Гідності.
— Проект Закону про основні засади державної політики у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності, Офіційний портал Верховної Ради України
