Вікторія (парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва)

Парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення Вікторія
	48°46′31″ пн. ш. 27°41′50″ сх. д. / 48.77527778° пн. ш. 27.69722222° сх. д.
Країна	Україна
Розташування	Вінницька область,; Могилів-Подільський район, Мурованокуриловецька селищна громада
Найближче місто	с. Котюжани
Площа	11 га
Засновано	1995 р.
Оператор	Котюжанська сільська рада
Статус:	парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва
	Вікторія (парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва) (Вінницька область)
	Вікторія у Вікісховищі

Вікторія — парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення, розташований на території с. Котюжани Мурованокуриловецької громади Могилів-Подільського району Вінницької області. Оголошений відповідно до Розпорядження Вінницької облдержадміністрації від 22.12.95 р. № 200. Охороняється старовинний парк на схилах р. Лядова, де зростає близько 60 видів дерев.

В Котюжанах спочатку була одноповерхова садиба, яка будувалась в 1885 році. На початку XX століття місцеву садибу придбав відставний царський генерал Ценін, але прожив в ній він не довго. В 1910 році, під час селянських заворушень садиба була спалена. Вже вдова генерала — Е. Ценіна, в 1912 році, відбудовує спалений палац і в реестрах архітектурних пам'яток вона фігурує під назвою «садиба Ценіної». Автором проекту був відомий петербурзький архітектор Оскар Мунц.

За радянських часів садиба була передана під дитячий інтернат, що власне і врятувало її від руйнування. Зберігся парк, який хоч і втратив багато зі своєї первісної краси, але все ще справляє дуже приємне враження. Збереглися декілька деталей оформлення парку, наприклад, камінний стіл.

«Старий фруктовий сад та великий парк спускаються до Лядової. Місцевість цілковито казкова, неначе призначена для пейзажного парку. М'який скат переходить в байрак — крутий, урвищний, одягнений камінням й густим чагарником. Всюди б'ють джерела з дивної чистоти смачною водою. Над шумним водограєм височіє, спираючись на скелю, романтичний триарковий міст-віадук, з котрого видно каньйон, куди спадають води річки — притоки Лядови, здається ще глибшим, таємничішим — весь в зелені, цівках потічків, в невгамовному пташиному щебетанні.»^[1]