Віктор (Олійник)

Віктор Олійник
Митрополит Тверський і Кашинський (до 8 січня 2012 — архієпископ; до 25 лютого 1996 — єпископ
4 грудня 1988 — 14 липня 2018
Обрання:	30 листопада 1988
Церква:	РПЦ
Попередник:	Алексій Конопльов
Наступник:	Савва Міхєєв
Альма-матер:	Санкт-Петербурзька духовна академія
Науковий ступінь:	кандидат богослов'я
Діяльність:	православний священник
Ім'я при народженні:	Володимир Миколайович Олійник
Народження:	21 вересня 1940(1940-09-21) (84 роки) Почаїв, Кременецький район, Тернопільська область, Україна
Священство:	6 січня 1966
Чернецтво:	2 січня 1966
Єп. хіротонія:	4 грудня 1988
Нагороди:
Віктор у Вікісховищі

Митрополит Віктор (в миру Володимир Миколайович Олійник; 21 вересня 1940, Почаїв, Кременецький район, Тернопільська область) — архієрей Московської патріархії. Вихованець Почаївської Лаври. Митрополит Тверський і Кашинський РПЦ МП.

Ще в дитинстві намагався якомога частіше відвідувати Почаївську Лавру, бути присутнім на богослужіннях. У роки шкільного навчання прислужував у вівтарі, працював спочатку в іконній майстерні, потім — у швейній. Був знайомий з преподобним Амфілохієм Почаївським.

Олійника виключали зі школи за те, що він відвідував храм, і примушували залишити релігійні інтереси.

Після закінчення середньої школи, в 1958, вступив до Санкт-Петербурзької духовної семінарії, яку закінчив у 1962.

З 1962 по 1966 навчався в Санкт-Петербурзькій духовній академії, з якої випустився зі ступенем кандидата богослов'я за роботу «Вчення святителя Афанасія Великого про людину».

2 січня 1966 митрополитом Санкт-Петербурзьким і Ладозьким Никодимом Ротовим пострижений у чернецтво з іменем Віктор — на честь мученика Віктора Коринфського.

6 січня архієпископом Тульським і Бєлевським Алексієм Конопльовим висвячений на ієродиякона, а 22 жовтня 1967 — на ієромонаха.

З 1968 — ключник Катерининського кафедрального собору у Краснодарі.

З 1968 по 1970 — член єпархіальної ради Краснодарської єпархії.

У 1969 возведений у сан ігумена.

У 1974 возведений у сан архімандрита.

З 1978 — ключник кафедрального собору «Біла Трійця» у Твері.

У березні 1982 призначений настоятелем цього собору і секретарем Тверського єпархіального управління.

У 1979–1988 виконував обов'язки благочинного Тверського округу.

30 листопада 1988 постановою Священного синоду визначений єпископом Тверським і Кашинським^[1].

3 грудня 1988 в Богоявленському патріаршому соборі відбулося наречення, а 4 грудня там же — архієрейська хіротонія, яку здійснили: митрополит Ростовський і Новочеркаський Володимир Сабодан, митрополит Кишинівський і Молдовський Серапіон Фадєєв, архієпископ Оренбурзький і Бузулуцький Леонтій Бондар, архієпископ Свердловський і Курганський Мелхиседек Лебедєв, архієпископ Ярославський і Ростовський Платон Удовенко, архієпископ Костромський і Галицький Іов Тивонюк, архієпископ Курський і Білгородський Ювеналій Тарасов, архіепископ Вінницький і Брацлавський Агафангел Саввін, єпископ Володимирський і Суздальський Валентин Міщук, єпископ Пензенський і Саранський Серафим Тихонов^[1].

У 1990 обирався депутатом Тверської обласної ради народних депутатів.

25 лютого 1996 возведений у сан архієпископа.

23 червня 2010 архієпископу Віктору Олійнику присвоєно звання «Почесний громадянин Твері»^[2].

28 грудня 2011 рішенням Священного синоду призначений очільником Тверської митрополії^[3], у зв'язку з чим 8 січня 2012 в Успенському соборі Московського кремля патріархом Кирилом був зведений в сан митрополита^[4].

Рішенням Священного синоду від 16 березня 2012 затверджений на посаді настоятеля (священноархімандрита) Ніло-Столобенської пустині^[5] і Старицького Успенського чоловічого монастиря^[6].

14 липня 2018 рішенням Священного синоду звільнений на спокій. В якості місця перебування на спокої для нього було визначене місто Твер з матеріальним утриманням від Тверського єпархіального управління^[7].

• «Учение святителя Афанасия Великого о человеке» (кандидатская диссертация, 1966)
• Праздничное богослужение в соборе [первое празднование Собора Тверских святых] // Журнал Московской Патриархии. М., 1979. № 11. стр. 15-20.
• Из жизни епархий: Калининская епархия (70-летие архиепископа Калининского и Кашинского Алексия) // Журнал Московской Патриархии. М., 1981. № 4. стр. 16-18.
• Из жизни епархий: Калининская епархия (75-летие Преображенского храма в городе Кимры) // Журнал Московской Патриархии. М., 1981. № 8 (ЖМП). стр. 38.
• Гость из Австрии в Калинине // Журнал Московской Патриархии. М., 1982. № 3. стр. 34.
• К сорокалетию со дня освобождения г. Калинина от немецко-фашистских захватчиков // Журнал Московской Патриархии. М., 1982. № 5. стр. 43-44.
• На приеме в Калининском облисполкоме // Журнал Московской Патриархии. М., 1983. № 12. стр. 40.
• Подвижник Тверской земли, преподобный Антоний Краснохолмский // Журнал Московской Патриархии. М., 1984. № 2. стр. 9-10.
• На приеме в Калининском облисполкоме // Журнал Московской Патриархии. М., 1984. № 11. стр. 51.
• Святитель Арсений, епископ Тверской (к 575-летию со времени преставления) // Журнал Московской Патриархии. М., 1984. № 12. стр. 20.
• На пленуме Калининского областного комитета защиты мира // Журнал Московской Патриархии. М., 1985. № 2. стр. 50.
• Советско-американский Поход за мир // Журнал Московской Патриархии. М., 1987. № 10. 49-51.
• Освящение престола в Вознесенском соборе в г. Ржеве // Журнал Московской Патриархии. М., 1988. № 8. стр. 30.
• Сохраняя связь времен: Собрание публицист. выступлений архиепископа Тверского и Кашинского Виктора в периодической печати 1990—1999 гг. — Тверь, 2000. — 148 с.

Церковні

• право служіння Божественної літургії з царськими вратами до «Отче наш» (1984).
• орден св. рівноап. кн. Володимира 2-го ступеня (1980);
• Орден святого благовірного князя Данила Московського 2-го ступеня (1990)
• Орден преподобного Сергія Радонезького 2-го ступеня (1997)
• Орден святителя Інокентія, митрополита Московського і Коломенського 3-го ступеня (2000)
• Орден преподобного Серафима Саровського 2-го ступеня (2005)
• Орден святителя Алексія митрополита Московського і всієї Русі, 3-й ступеня (4 грудня 2008).^[8]
• Орден святителя Інокентія, митрополита Московського і Коломенського, II ступеня. (2010)^[9]
• орден св. ап. Марка 3-го ступеня (Олександрійська Православна Церква)

Світські

• Орден Пошани (3 березня 1999) — за заслуги перед державою, високі досягнення у виробничій діяльності і великий внесок у зміцнення дружби і співпраці між народами^[10] ;
• Орден Дружби (10 вересня 2018) — за заслуги в розвитку духовних і культурних зв'язків, активну просвітницьку діяльність^[11] ;
• медаль міністра освіти РФ «За милосердя і благодійність» (жовтень 2003);
• нагрудний знак губернатора «За заслуги в розвитку Тверської області» (квітень 2010)^[12].

• Наречение и хиротония архимандрита Виктора (Олейника) во епископа Калининского и Кашинского // Журнал Московской Патриархии. М., 1989. № 4. стр. 8-10.
• Виктор. Православная энциклопедия. — М. : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2004. — Т. VIII. — С. 437. — ISBN 5-89572-014-5.(рос.)

• Виктор, митрополит Тверской і Кашинский (Олейник Владимир Николаевич) на официальном сайте Русской православной церкви
• Архиепископ Виктор: «Как бы кто не расценивал деяния владыки, я определяю их как исповедничество, как страстотерпчество»., 1997
• Митрополит Тверской и Кашинский Виктор: О любви, семье и Достоевском, 25.12.2015