Вікіпедія:Гумор/Азірівка
Азірівка (азарівка, рос.: азаровка) — діалект, поширений, головним чином, у прикордонних з Росією регіонах нашої країни. Ймовірно, має бути віднесений до степових говорів південно-східного наріччя української мови. На думку деяких донецьких учених, первинний ареал поширення азірівки охоплював село Азарівка (що на Луганщині) та його найближчі околиці. Нині діалект набув поширення скрізь на теренах України та в близькому зарубіжжі. Найвиразнішим носієм цього діалекту є скандально відомий прем'єр-міністр України Микола Азаров. Азірівка знайшла своє місце й у текстах україномовного розділу Вікіпедії. Це пов'язують з поширенням інтернет-мереж на теренах, що населені носіями діалекту. Мовознавчі дослідження азірівкиДовгий час азірівка не вирізнялася громадськістю й науковцями з так званого суржика. Увага на цьому діалекті сфокусувалася в 2012 році, коли агенція фейкових новин UaReview надрукувала висновки мовознавчого дослідження Олександра Наумова. Ігнорувати існування цього самобутнього діалекту ставало неможливим завдяки невтомній словесній діяльності Миколи Азарова на посаді прем'єр-міністра України. Дослідження родоводу можновладця привело О. Наумова, луганського філолога, в невеличке село Азарівка, де йому вдалося почути зразки діалекту безпосередньо від його останніх носіїв. За непідтвердженою поки що інформацією Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля проводить дослідження фольклору в тій же місцевості, зокрема зі сподіванням віднайти сліди міфічних кровосісів, згадуваних М. Азаровим. Ентузіастом дослідження азірівки є також славний український педагог і політик І. Фаріон. Азірівка в сьогочасній Україні
Азірівка фактично є мовою офіційних виступів не лише Миколи Азарова, але й, за рідкісними винятками, всієї його молодої перспективної команди. (З найсвіжіших, на момент написання статті, прикладів варто згадати єдину й останню промову міністерки соціальної політики Н. Королевської в залі Верховної Ради[1].) Оскільки немає свідчень спільного походження, наскрізних родинних та кланових зв'язків між представниками влади «регіоналів», то можна зробити висновок про «природній» характер поширення діалекту по владній вертикалі шляхом некритичного прийняття підлеглими особливостей лексики свого керівника. З огляду на причетність[2] М. Азарова до розробки мовного законодавства та його обіцянки «покращити українську мову»[3], може йтися, навіть, про зміну норм літературної мови в напрямі їх наближення до азірівки. КритикаКритики досліджень О. Наумова вважають фальсифікованими і результати його досліджень, і факт їх проведення, і, навіть, саму особу вченого. Натомість, азірівку продовжують вважати різновидом суржика. Відповідно, вживання азірівки розцінюють як мовний розлад, пов'язаний з розумовою відсталістю[4]. Азарівка у ВікіпедіїОстаннім часом, на сторінках україномовного розділу вільної енциклопедії Вікіпедія дедалі частіше з'являються статті написані азірівкою. Часто — це автоперекладені статті з іншомовних розділів. Всі ці статті потребують виправлення згідно з нормами українського правопису. Апелювання до європейського та вітчизняного (в редакції Ківалова-Колєсніченка) законодавства в даному випадку може розглядатись як демагогія, тролінг або баян. Правила україномовного розділу Вікіпедії недвозначно визначають:
Приклади"Заповіт" Т. Г. Шевченка азірівкою: ЗАПІВІТ Як умру, та піхавайтє 25 дєкабря 1845, в Пєріяславі
Див. такожПриміткиДжерела та посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia