Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/Аріанство

АРІАНСТВО

— одна з течій в ранньому християнстві, що виникла на поч. 4 ст. Засн. був александрійський священик Арій (256— 336). За вченням А., Син Божий (Христос) є творінням Бога-Отця, отже, Він нижчий від Бога. Він — Людина-Божество. А. заперечувало єдину сутність божественної Трійці — одного з основоположних догматів християнства. Вселенські собори (див. Собори вселенські) 325 і 381 засудили А. як ЄРЕСІ. Від 336 до 381 А. було офіційно визнаною релігією Рим. імперії. Відроджене у 16 ст. Прихильники А. виступали проти семи таїнств, реліг. свят, поклоніння іконам, мощам, дотримання постів. На землях Речі Посполитої громади А. відомі з 2-ї пол. 16 ст. під назвою антитринітарії або община «польс. братів». Ідеї А. тут проповідували і розвивали Лелій і Фауст Социни, італійці за походженням, внаслідок чого А. дістає ще одну назву — социніанство. Громади А. діяли на укр. і білорус. землях Речі Посполитої. До А. належали досить відомі шляхетські родини: Чапличі-Шпановські, Гойські, Немиричі, Сенюти-Ляховецькі, Гулевичі-Воютинські, Холоневські, Рогозинські та ін. Більшість громад А. мали свої шк., де навчалося юнацтво з різних соціальних верств. Новаторський характер шкільництва, контрольованого світськими соборами, прогресивні статути навч. закладів, дух віротерпимості сприяли поширенню А.

Література

Левицкий О. Социнианство в Польше и Юго-Западной Руси. «Киевская старина», 1882, № 5;
Сумцов Н. Иоанникий Галятовский. Там само, 1884, № 4;
Яковенко Н. Просвещение, школа и педагогическая мысль на Украине. В кн.: Очерки истории школы и педагогической мысли народов СССР. М., 1989;
Нічик В. Юрій Немирич та його ідеї. «Слово», 1991, ч. 8;
Стельмашова А. Аріанство в давній Україні. «Пам’ятки України», 1993, № 1— 6;
Грушевський М.С. Історія України-Руси, т. 6. К., 1995.