Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/Бернардинці

БЕРНАРДИНЦ

– 1) друга назва ченців катол. ордену цистерціанців після його реорганізації 1115 Бернаром Клервоським (1090– 1153); 2) назва ченців ордену францисканців, що були прихильниками франц. теолога-францисканця Бернардина Сієнського. Оновлений Статут затверджено 1119. Один із впливових орденів доби середньовіччя, його ченці діяли в різних країнах Європи. У Польщі вперше осіли 1453 у Кракові при соборі св. Бернарда.

В Україні Б. з’явилися у 2-й пол. 15 ст. у Львові (1460), Ярмолинцях, Янові (нині с. Іванів Калинівського р-ну Він. обл.). 1628 у Речі Посполитій налічувалося 57 монастирів Б., з них 15 в Україні. Наприкінці 18 ст. настав спад їхньої діяльності. У 19 ст. майже всі монастирі Б. в Україні були скасовані урядами Російської імперії та Австрії.

Література

Kantak K. Bernardyni Polscy, t. 1. Lwόw, 1933;
Його ж. Franciszkanie Polscy. Krakόw, 1937;
Gloger Z. Encyklopedia staropolska, t 1. Warszawa, 1985;
Ульяновський В.І. Історія церкви та релігійної думки в Україні, кн. 2. К., 1994;
Крижанівський О.П., Плохій С.М. Історія церкви та релігійної думки в Україні, кн. 3. К., 1994; Христианство: Словарь. М., 1994;
Ярош О. Сходинками посвяченого життя. «Людина і світ», 1997, № 7; Релігієзнавчий словник. К., 1998.