Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/Брацлавське намісництво

БРАЦЛАВСЬКЕ НАМІСНИЦТВО

– адм.-тер. одиниця на Правобережній Україні кін. 18 ст. Утворилося внаслідок реорганізації Брацлав. губ., що існувала від трав. 1793 (у січ. 1795 частину її земель включено до новоутвореної Вознесенської губ.). У трав. 1795 тер. колиш. Ізяславської та Брацлав. губ. і доданої до них Кам’янецької обл. поділено на три губ. – Волинську губернію, Брацлавську губернію і Подільську губернію, які, в свою чергу, помежовано на округи. У січ. 1796 рішенням Сенату всі 3 губ. перетворено на намісництва (генерал-губернаторства), а округи – на повіти. Б.н. поділялося на 13 пов.: Брацлавський, Вінницький, Літинський, Хмільницький, Сквирський, Гайсинський, Тульчинський, Ямпільський, Могилівський, Махнівський, Липовецький, П’ятигірський і Бершадський. Адм. центр – м. Вінниця. Б.н. існувало протягом року. Указом імп. Павла I від 11 груд. (30 листоп.) 1796 його ліквідовано. Більша ч. тер. Б.н. відійшла до Подільської губ., а Липовецький, Махнівський, П’ятигірський і Сквирський пов. – до Київської губернії.

Література

Смолій В.А. Возз’єднання Правобережної України з Росією. К., 1978; Українська народність: нариси соціально-економічної і етнополітичної історії. К., 1990.