Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/Бродники

БРОДНИКИ

– войовнича людність Пн. Причорномор’я. Згадуються в літописах між 1147 і 1216 як учасники суперечок і війн поміж рус. князями. 1223 у битві на р. Калка (див. Калка, битва на річці 1223) Б. зрадили руських і перейшли на бік монголо-татарів. У наук. літ. поширена думка, начебто Б. жили на берегах Азовського м. і в пониззі р. Дон. Проте візант. історики кін. 12 – поч. 13 ст. Нікіта Хоніат і Георгій Акрополіт, а також зх. акти – грамоти угор. короля Андраша II 1222 і 1223 та булла рим. папи Григорія IX 1227 вказують на те, що локалізовувати землю Б. («terra Brodinia») слід у Подунав’ї, недалеко від Болгарії та Трансільванії (істор. обл. на пн. зх. Румунії). Більшість етнічно строкатих Б. складали рус. люди, про що свідчать Нікіта Хоніат і літопис «Повість про битву на Калці». Вчені по-різному пояснюють саму назву Б. Найбільш імовірною видається етимологія цього слова, запропонована франц. лінгвістом Е.Лозованом, від слова «брід». Термін «Б.» визначає професію його носіїв. За переконанням Е.Лозована, у 12 і 13 ст. Б. жили на судохідних ріках, допомагаючи проводити кораблі й човни небезпечними місцями (пороги, мілини тощо). Зрізане протоками гирло р. Дунай і виключно багатий на річки його басейн надавали можливість численним Б. з вигодою займатися своєю справою. Життя, повне небезпеки в пониззі р. Дунай (куди майже щорічно вдиралися половці), спонукало Б. до створення загонів професійних воїнів.

Література

Успенский Ф. Образование Второго Болгарского царства. Одесса, 1879;
Волынкин Н.М. Предшественники казачества – бродники. «Вестник Ленинградского университета», 1949, № 8;
Lozovan E. De l’onomastique d’Orient latin. «Revue international d’onomastique», 1965, N 1;
Князький И.О. Славяне, волохи и кочевники Днестровско-карпатских земель (конец IX – серед. XIII вв.). Коломна, 1997.