Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/Владимир

«ВЛАДИМИР»

(«Владиміръ»), назва бойових чорноморських кораблів – 1) 66-гарматний лінійний корабель, спущений на воду 26(15) трав. 1787 у Херсоні (коли там перебувала імп. Катерина II). Споруджувався майстром Іваном Афонасьєвим із 20(09) лип. 1780. Довжиною 160 футів (48,8 м), шириною 44 фути 4 дюйми (13,8 м) із 700-особовою командою. В Дніпровсько-Бузькому лимані під час російсько-турецької війни 1787–1791 входив до флоту, очоленого капітаном бригадирського рангу (пізніше – контр-адміралом) Панайоті Алексіано, ескадри контр-адмірала Поля Джонса, брав також участь у боях, проведених Ф.Ушаковим. Геройськи діяв 8–9 верес. (28–29 серп.) 1790 біля о-ва Тендра (нині – Тендрівська коса в чорноморській акваторії у межах Херсон. обл.), кермований капітаном 2-го рангу Онисифором Обольяниновим, та 11 серп. (31 лип.) 1791 поблизу мису Каліакрія (нині мис Каліакра на узбережжі Чорного м. у пн.-сх. Болгарії) – під рукою бригадира Павла Пустошкіна (за виявлену на «В.» хоробрість обидва офіцери удостоєні орденів св. Георгія, відповідно – 4-го і 3-го ст.);

2) пароплавофрегат, оснащений 400-сильною паровою машиною та вітрилами, зі штатом 234 моряків. Довжина – 200 футів (60,7 м), ширина – 35 футів 11 дюймів (10,9 м), швидкість ходу 11–12 вузлів (мор. миль за годину). Мав дерев’яний корпус з мідним кріпленням, броньоване укриття рубки та посилений захист машинного відсіку від влучання бомб і ядер. Озброєний 5-ма гарматами (їхня кількість надалі зросла до 11), дальність пострілів сягала 25 кабельтових (4,6 км). Замовлений 1846 в Англії для Чорномор. флоту М.Лазаревим, побудований 1847–48 на лондонському з-ді «Дигборн і Мер» під наглядом В.Корнілова та першого командира цього корабля (1848–52) капітан-лейтенанта Миколи Аркаса. Уславився у Кримській війні 1853–1856. Під орудою Г.Бутакова та прапором в.Корнілова став переможцем першого на Чорному м. пароплавного бою, 17(05) листоп. 1853 зустрівшись із подібним турец.-єгип. 10-гарматним кораблем. Маючи кращу маневреність і можливість артилерією вражати незахищену корму ворога, тримався в його кільватері та нищівним вогнем змусив здатись у полон. Потому в складі загону Корнілова крейсерував. Од осені 1854 захищав Севастополь як плавуча батарея. 8–9 верес. (27–28 серп.) 1855 перевіз 2,5 тис. учасників Севастопольської оборони 1854–1855 і морську б-ку на пн. сторону міста. У ніч на 12 верес. (31 серп.) підпалений і затоплений власним екіпажем.

Література

[

Веселаго Ф.Ф.] Список русских военных судов с 1668 по 1860 год СПб., 1872;
Бережной С.С., Аммон Г.А. Героические корабли российского и советского Военно-Морского Флота. М., 1990;
Мельников Р.М. «Владимир». В кн.: Морской энциклопедический словарь, т. 1. М., 1991;
Скрицкий Н. Победитель. «Родина», 1995, № 3–4.