Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/Волинське князівство

ВОЛИНСЬКЕ КНЯЗІВСТВО

– держ. утворення у Волинській землі, що склалося протягом 11 – 1-ї пол. 12 ст. навколо м. Володимир (нині Володимир-Волинський). Після смерті Ярослава Мудрого (1054) його старший (серед живих) син Ізяслав Ярославич прагнув перетворити в.К., що формувалося, у власний домен. Своїм родовим володінням вважали в.к. наступники Ізяслава: його син Святополк Ізяславич і небіж Володимир Мономах. 1086–1100 в.к. володів Давид Ігоревич, однак був вигнаний з Володимира київ. кн. Святополком Ізяславичем, котрий посадив там свого сина Ярослава. 1119 Володимир Мономах, тодішній київ. князь, замінив останнього в м. Володимир своїм сином 0І0І0І0І0ЛІНКНЕПРАЦЮЄ0І0І0І0І0Андрієм Добрим. У наступні десятиліття Мономашичі (діти й онуки старшого сина Володимира Мономаха – Мстислава Великого) розглядали в.к. як спадкове володіння. 1154 в.к. розділилось на Володимирське князівство і Луцьке князівство. 1199 волин. кн. Роман Мстиславич об’єднав в.к. з Галицьким князівством, створивши Галицько-Волинське князівство. Після смерті його сина Данила Галицького (1264) брат останнього Василько Романович княжив у Володимирі, ставши, таким чином, сувереном відновленого Володимир-Волинського князівства.

Література

Котляр Н.Ф. Формирование территории и возникновение городов Галицко-Волынской Руси XI–XVIII веков. К., 1985; Галицько-Волинський літопис. Дослідження. Текст. Коментар. К., 2002.