Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/Віленське перемір'я 1656 р.

ВІЛЕНСЬКЕ ПЕРЕМИР’Я 1656

– угода про припинення війни між Рос. д-вою та Річчю Посполитою, підписана 24 жовт. повноважними представниками польс. короля Яна ІІ Казимира Ваза та рос. царя Олексія Михайловича, що завершила переговори, які відбувалися у с-щі Нємєжі під Вільно (нині Вільнюс) у серп. 1656. Царський уряд пішов на переговори з польс. стороною, оскільки побоювався, що внаслідок послаблення Речі Посполитої значно посиляться позиції Швеції, яка конкурувала з Росією в боротьбі за Прибалтику. Повноважні представники Укр. козац. д-ви на чолі з Р.Гапоненком не були допущені за стіл переговорів. Пріоритетними на переговорах були територіальні й фінансові питання, а також умови елекції (обрання) рос. царя на польс. престол. Згідно з укладеним перемир’ям Польща і Росія мали припинити між собою війну і приступити до спільної боротьби зі Швецією і Бранденбургом (у випадку, якщо правитель останнього – Фрідріх Вільгельм не розірве союзу з Карлом Х Густавом). Примирення базувалося на попередній домовленості сторін щодо елекції рос. царя на польс. престол, згоду на яку мав дати найближчий сейм Речі Посполитої. Передумовою вступу Олексія Михайловича на польс. королівство після смерті Яна II Казимира Ваза мало стати прийняття ним спец. pacta conventa (див. Пакти-конвенти), гарантування всіх прав і привілеїв католикам Речі Посполитої, а також реалізація владних повноважень у д-ві особисто, а не через намісника. Протягом першого року після елекції цар мав скликати спец. комісію для врегулювання укр. справ. Причому польс. 0І0І0І0І0ЛІНКНЕПРАЦЮЄ0І0І0І0І0шляхта отримувала право повернутися до своїх укр. маєтків відразу після ратифікації перемир’я.

В.п. дало змогу Польщі деякий час протистояти Швеції. Водночас передбачена договором можливість здобуття царем польс. корони спричинила погіршення стосунків Речі Посполитої з Австрією та папською курією. Відповіддю Швеції і Бранденбургу стало утворення спільно з Трансільванією (істор. область на пн. Румунії) Раднотської коаліції, спрямованої на поділ земель Речі Посполитої.

Для Рос. д-ви перемир’я не дало бажаних результатів, оскільки не були закріплені її територіальні здобутки на тер. Великого князівства Литовського і Корони Польської. Перемир’я призвело до міжнар. ізоляції Рос. д-ви і серйозно ускладнило її стосунки з 0І0І0І0І0ЛІНКНЕПРАЦЮЄ0І0І0І0І0Гетьманщиною. Уряд Б.Хмельницького не визнав умов перемир’я і приєднався до Раднотської коаліції.

Література

Gawlik M. Proekt unii rosijsko-polskiej w drugiej pоłowie XVII wieku. «Kwartalnik Historyczny», Lwów, 1909, p. 23, z. 1/2;
Kubala L. Wojna moskowska. «Szkice historyczne», set. 3. Lwów, 1910;
Wyjcik Z. Polska а Rosija wobec wspólnego niebezpieczeństwa szwedskiego w okresie wojny północnej 1655–1660. В кн.: Polska w okresie drugiej wojny północnej, t. 1. Warszawa, 1957;
Горобець в.М. Від союзу до інкорпорації: українсько-російські відносини другої половини XVII – першої чверті XVIII ст. К., 1995;
Грушевський М.С. Історія України-Руси, т. 9, ч. 2. К., 1997;
Качмарчик Я. Гетьман Богдан Хмельницький. Перемишль–Львів, 1996;
Смолій В.А., Степанков В.С. Богдан Хмельницький: Соціально-політичний портрет. К., 1997;
Яковлева т. Гетьманщина в другій половині 50-х років XVII століття. Причини і початок Руїни. К., 1998.