Вілла Кайзера

Вілла Кайзера
Вілла Кайзера
	47°42′54″ пн. ш. 13°37′15″ сх. д. / 47.715° пн. ш. 13.620833333333° сх. д.
Країна	Австрія
Розташування	Бад-Ішль
Тип	royal villad і музей
Стиль	неокласицизм
Дата заснування	1860
	Вілла Кайзера Вілла Кайзера (Австрія)
	Медіафайли у Вікісховищі

Вілла Кайзера (нім. Kaiservilla) розташована у місті Бад-Ішль, земля Верхня Австрія, колишня літня резиденція цісаря австро-Угорської імперії Франца Йосифа I та Єлизавети Баварської (СіСі).

Історія

Вілла в стилі бідермаєр належала віденському нотаріусу Йозефу Августу Елтцу (нім. Josef August Eltz). Її купив лікар Едуард Машталер (нім. Eduard Mastalier) (1850). З нагоди перебування Франца Йосифа 1853 року в Бад-Ішлі і заручин з Єлизаветою Баварською його мати ерцгерцогиня Софія Баварська вручила віллу імператорській парі як весільний подарунок. Віллу перебудували в неокласичному стилі під наглядом цісарсько-королівського першого лейбкамердинера цісаря Антоніо Легренці (нім. Antonio Legrenzi) (1804—1858). Вілла отримала репрезентаційний вхід з колонами і тимпаном, два бічні крила, що надали будівлі форми літери «Е». Надвірний садівник Франц Раух (нім. Franz Rauch) розробив господарські будівлі. Навколо вілли заклали пейзажний англійський парк. Усі роботи завершили до 1860 року. Фонтан з білого мармуру виконав Віктор Тілгнер^[2] (нім. Viktor Tilgner) (1884). У парку розташовано Мармуровий будинок — Refugium (притулок) Єлизавети Баварської (СіСі).

Щороку по декілька літніх тижнів цісар проводив на віллі, святкуючи тут 18 серпня свій день народження. У правому крилі вілли 28 липня 1914 року Франц Йосиф підписав маніфест^[3]-оголошення війни Сербії, що призвело до початку війни, а згодом і розпаду Австро-Угорської імперії. Цісар заповів віллу своїй молодшій доньці Марії Валерії, одруженій з ерцгерцогом Францом Сальватором Австрійсько-Тосканським Габсбургом. Вілла була приватною власністю родини Габсбургів, і після зречення від прав на трон Австрії вона залишилась у Марії Валерії. Від неї вілла перейшла до сина Губерта Сальватора Габсбург-Лотаринзького, згодом онука Маркуса Габсбург-Лотаринзького. Вілла і парк влітку і в певний період зими відкриті для відвідування.

Джерела

Franz Weller: XV. Die kaiserliche Villa in Ischl. In: Die kaiserlichen Burgen und Schlösser in Bild und Wort. Band 2. Zamarski, Wien 1880, S. 419—424. — Volltext online. In: archive.org, abgerufen am 25. April 2011 (нім.)
Hermann Prechtl: Des Kaisers Sommerfrische. (Mit sechs Illustrationen.) In: Oesterreichische Alpenpost, Jahrgang 1903 (Band V), S. 298—301. (Online bei ALO) (нім.)
Erik G. Wickenburg: Die Kaiservilla in Ischl. Ein kurzer Führer. Selbstverlag, s.l. 1950, OBV (нім.)
Erwin Hainisch: Zur Geschichte des Parkes der Kaiservilla in Bad Ischl. In: Oberösterreichische Heimatblätter. Band 6.1952. Land Oberösterreich, Linz 1952, ISSN 0029-7550, S. 576 ff. — Volltext online (PDF; 679 kB) (нім.)
James Wilkie, Claudia Wilkie (Übers.): Die Kaiservilla in Bad Ischl. Akademische Druck- und Verlagsanstalt, Graz 2004, ISBN 3-201-01823-6 (нім.)