Вілліс Вітні

Вілліс Родні Вітні
Вілліс Родні Вітні
англ. Willis Rodney Whitney
	Вілліс Вітні (1890) Вілліс Вітні (1890)
Ім'я при народженні	англ. Willis Rodney Whitney
Народився	22 серпня 1868; Джеймстаун, Чотоква, Нью-Йорк, США
Помер	9 січня 1958 (89 років); Скенектаді, Нью-Йорк, США
Країна	США
Діяльність	хімік
Alma mater	Массачусетський технологічний інститут
Галузь	хімія
Заклад	General Electric Company
Науковий ступінь	Ph.D.
Членство	Національна академія наук США; Американська академія мистецтв і наук; Naval Advisory Board of Inventionsd; Американське хімічне товариство
Відомий завдяки:	заснуванню дослідницької лабораторії General Electric Company
Нагороди	медаль Едісона (1934) медаль Джона Фріца (1943) медаль Вілларда Гіббза (1916) медаль В. Перкіна (1921) медаль Франкліна (1931) IRI Medald (1946) Public Welfare Medal (1937)
	Вілліс Вітні у Вікісховищі

Ві́лліс Ро́дні Ві́тні (англ. Willis Rodney Whitney; 22 серпня 1868 — 9 січня 1958) — американський хімік й засновник дослідницької лабораторії компанії «General Electric Company plc»^[2].

Біографічні дані

Вілліс народився в місті Джеймстаун, штат Нью-Йорк, у сім'ї Джона й Агнес Вітні. У 1890 році отримав ступінь бакалавра в Массачусетському технологічному інституті, де пропрацював асистентом кафедри хімії до 1892 року. Після цього вчився під керівництвом Вільгельма Оствальда у Лейпцизькому університеті в Німеччині, де в 1896 році отримав ступінь доктора філософії.

У 1908 році він продовжив свою кар'єру в Массачусетському технологічному інституті, маючи спеціалізацію по електрохімії й розвитку електрохімічної теорії корозії.

З 1900 року Вітні працював неповний робочий день як радник у новоствореній дослідницькій лабораторії компанії General Electric Company plc (GEC). В реші решт він перейшов з інституту в лабораторію GEC. У 1915 році у нього в штаті було близько 250 співробітників, серед яких були Ірвінг Ленгмюр та Вільям Девід Кулідж. Вони працювали над розробленням конструкцій вакуумних і газонаповнених ламп розжарення на базі вуглецевих волокон, безпровідним телеграфом та рентгенівськими технологіями.

Вілліс Вітни вийшов у відставку зі свого поста у 1932 році, передавши посаду директора науково-дослідницької лабораторії своєму наступнику Вільяму Куліджу.

Вітні помер у Скенектаді, штат Нью-Йорк, в 1958 році.

Участь в наукових установах

Вілліс Вітні був членом:

Американського інституту електротехніки (англ. American Institute of Electrical Engineers; AIEE, з 1963 року увійшов до складу Інституту інженерів з електротехніки та електроніки);
Американського електрохімічного товариства (англ. Electrochemical Society; ECS) і у 1911-1912-х був його президентом;
Національної академії наук США;
Інституту металів (англ. Institute of Materials, Minerals and Mining; IOM3);
Національної дослідницької ради (англ. National Research Council; NRC);
Національного бюро стандартів (англ. National Bureau of Standards; NBS);
Американського хімічного товариства і у 1909-му був його президентом;
Ради керівників Юніон коледжу;
асоційованим редактором Журналу промислової та технічної хімії (англ. Journal of Industrial and Engineering Chemistry).

Нагороди та почесні звання

Почесний доктор хімії Університету Піттсбурга (1919);
Доктор наук Юніон-коледжу (1919);
Медаль Вілларда Гіббза (1916);
Медаль Перкіна (1921);
Золота медаль Національного інституту соціальних наук (1928);
Медаль Франкліна від Інституту Франкліна (1931);
Медаль Едісона «За внесок у розвиток електрики, винаходи та дослідження» (1934);
Public Welfare Medal від Національної академії наук (1937)^[3]
Медаль Джона Фріца (1943)
IRI Medal від Промислового науково-дослідного інституту (англ. Industrial Research Institute; IRI) (1946).

Примітки

↑ ^а ^б https://www.science.org/doi/pdf/10.1126/science.42.1081.371.a
↑ Willis R. Whitney. IEEE Global History Network. IEEE. Архів оригіналу за 20 листопада 2014. Процитовано 25 липня 2011.
↑ Public Welfare Award. National Academy of Sciences. Архів оригіналу за 29 грудня 2010. Процитовано 14 лютого 2011.