Віллі Мюнценберг
Вільгельм (Віллі) Мюнценберг (нім. Wilhelm Münzenberg; 14 серпня 1889, Ерфурт — 17 жовтня 1940, Сен-Марселлен) — німецький комуніст, видавець, діяч Комінтерну та засновник Міжнародної робочої допомоги. БіографіяНародився в сім'ї корчмаря. Мати Мюнценберга походила з баронського роду фон Зекендорф. В юності встиг попрацювати робітником на взуттєвій фабриці і помічником аптекаря. Згодом приєднався до Соціал-демократичної партії Німеччини, потрапив до в'язниці за організацію робітничих заворушень і перебрався до Швейцарії[5]. У 1914 році увійшов до радикальної меншості СДПН, яка виступала проти війни і утворила НСДПН. У квітні 1915 року на Бернській міжнародній соціалістичній конференції молоді був обраний секретарем Міжнародного секретаріату молоді. В Швейцарії в цей час опинилися й ватажки більшовиків, з якими Мюнценберг швидко зійшовся і навіть допомагав переправити їх через Німеччину до Швеції (звідки вони могли вирушити додому). В 1918 році Мюнценберга вислали з Швейцарії до Німеччини, де в цей час вже спалахнула революція. Він приєднався до «спартаківців» (майбутньої комуністичної партії Німеччини), а на першому конгресі Комуністичного інтернаціоналу молоді[en] в Берліні був обраний її міжнародним секретарем[5]. На початку 1920 року організував Міжнародний фонд допомоги робітникам, що офіційно збирав гроші для допомоги голодуючим Поволжя, але також здійснював велику комерційну діяльність. Мюнценберг, зокрема, став власником видавництва «Нойер Дойчер Ферлаг[de]», навколо якого постала ціла медіаімперія. Її флагманом була «Робітнича ілюстрована газета[de]», до роботи в якій Мюнценберг залучив найкращих авторів і ілюстраторів, серед яких були «винахідники фотомонтажу» Джона Хартфілда[de] і Георга Гросса. Її доповнювали щоденні газети «Берлін ам морген» і «Вельт ам абенд[de]» та «нишеві» видання на кшталт «Шляху жінки[de]» чи «Робітничого фотографа[de]». Про «успіхи» СРСР розповідав часопис «Радянська Росія в світлинах». За кілька років за накладами і впливом на ринок холдинг Мюнценберга увірвався до провідної п'ятірки в Німеччині. Газети, контрольовані ним, виходили і в багатьох інших країнах — навіть на Далекому Сході[5]. Міжрабпом володів власними кіностудіями, у тому числі найбільшою радянською кіностудією «Межрабпом-Русь[ru]» та прокатною компанією «Прометей-фільм[de]». Мюнценберга називали «червоним мільйонером» і зазначали, що він звик жити стильно[6]. У 1924 році Мюнценберга було обрано депутатом рейхстагу від Комуністичної партії Німеччини. Мюнценберга вважають винахідником технології залучення до співпраці з комуністами західних інтелектуалів (так званих «корисних ідіотів») за допомогою створення численних громадських організацій, які декларували найшляхетніші цілі, залучали до свої лав якмога більше гучних імен, а потім спрямовували у потрібне русло інфільтрованими до них функціонерами. Для цих організації також використовували термін «клуби невинних» — проте громадянська дружина Мюнценберга Бабетта Гросс[de] згодом заперечувала, що він коли-небудь вживав це словосполучення[5]. Окрім осередків Міжрабпому Мюнценберга вважають організатором численних товариств «друзів Радянської Росії»[en], Антиімперіалістичної ліги, Світового комітету проти війни та фашизму[en] тощо. Після приходу Гітлера до влади в 1933 Мюнценберг разом з Бабеттою Гросс емігрував до Франції. Тут він видав «Коричневу книгу гітлерівського терору та підпалу рейхстагу», яка була перекладена більш ніж 20 мовами і стала важливим елементом антифашистської пропаганди. Її вважають одним із найбільших пропагандистських успіхів за всю історію Комінтерну[7][8] . Використавши наплив за океан біженців з Німеччини, серед яких було чимало талановитих фахівців з виробництва кіно, які й справді ненавиділи нацистів, Мюнценберг розпочав проникнення до Голлівуду. Виконавцем цієї операції став його помічник Отто Кац[en] , який діяв під псевдонімом «Рудольф Бреда». Йому вдалося створити «Антинацистську лігу Голлівуду[en]» та спонукати вступ деяких його працівників, зокрема Дональда Огдена Стюарта, до комуністичної партії. Зрештою, США відвідав і сам Мюнценберг[5]. У Франції Мюнценберг організував Світове товариство допомоги жертвам німецького фашизму, провів міжнародний антифашистський конгрес діячів культури у Парижі. Зрештою, його викликали до Москви, де готували процеси проти працівників Комінтерну. Мюнценбергу вдалося вирватися із пастки за допомогою Пальміро Тольятті. У 1936 році він брав участь в організації міжнародних бригад для участі в Громадянській війні в Іспанії. Проте у тому ж році виступив із критикою сталінізму, у зв'язку з чим у 1937 році Мюнценберг був на вимогу Вальтера Ульбріхта виведений зі складу ЦК КПГ. 22 серпня 1939 року в Москві було підписано пакт Молотова — Ріббентропа. Віллі Мюнценберг різко висловився проти; йому належить цитата «Сталін, ти — зрадник!». Опублікував довгу статтю в антинацистському журналі Zukunft і в 1939 був виключений з партії. У 1939—1940 роках працював на французькому радіо, організовуючи мовлення на Німеччину. У червні 1940 року втік з Парижа, рятуючись від німців. Був заарештований урядом Даладьє і відправлений до табору (Camp militaire de Chambaran), звідки втік, можливо за сприяння агентів НКВС. 17 жовтня 1940 був знайдений мисливцями задушеним у лісі. Примітки
Твори
Пам'ятьУ Ленінграді була школа ФЗУ ім. Віллі Мюнценберга (при Швейній фабриці жіночої та дитячої сукні ім. Віллі Мюнценберга). Література
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
