Вільгельм Гайдінгер

Вільгельм Гайдінгер
нім. Wilhelm Karl Ritter von Haidinger
Ім'я при народженні	нім. Wilhelm Karl Haidinger
Народився	5 лютого 1795(1795-02-05)[1][4][…]  Відень, Габсбурзька монархія[1][6][…]
Помер	19 березня 1871(1871-03-19)[1][2][…] (76 років)  Відень, Австро-Угорщина[7][8]
Поховання	Віденський центральний цвинтар
Країна	Австрійська імперія
Діяльність	фізик, мінералог, геолог, optician
Галузь	геологія
Alma mater	Віденський університет
Вчителі	Мос Карл Фрідріх Крістіан[9]
Знання мов	німецька[10]
Членство	Лондонське королівське товариство, Прусська академія наук, Леопольдина, Шведська королівська академія наук, Геттінгенська академія наук, Петербурзька академія наук, Угорська академія наук, Австрійська академія наук, Баварська академія наук, Французька академія наук, Туринська академія наук[7], Краківське наукове товариство[8] і Académie de Stanislasd[11]
Автограф
Нагороди	іноземний член Лондонського королівського товариства[d] (20 листопада 1856)
Медіафайли у Вікісховищі

Вільгельм Карл Ріттер фон Гайдінгер (нім. Wilhelm Karl Ritter von Haidinger нар. 5 лютого 1795(17950205) — пом. 19 березня 1871) — австрійський геолог, мінералог і геофізик.

Вільгельм Карл Ріттер фон Гайдінгер народився 5 лютого 1795 року у Відні.

Навчався в школі Святої Анни та Віденському університеті. Його наставником був професор Фрідріх Мос. У 1817 році Гайдінгер супроводжував Мооса до університету Фрайбурга. У 1822 році здійснив подорожі до Франції та Англії, деякий час мешкав у Единбурзі (Шотландія). Повернувшись на батьківщину, взявся за науковий напрямок роботи заводу з виробництва порцеляни Ельбоген (Elbogen), що належав його братам.

У 1828 році, займаючись дослідженням мінералів, В. Гайдінгер відкрив явище, що отримало назву «фігура Гайдінгера». З допомогою цього явища можливо візуально впевнитись у тому, що широкий однорідний віхоть лінійно поляризованого світла дійсно поляризований.^[12].

У 1840 році призначений радником міністра та хранителя Імператорського мінералогічного кабінету. На цій посаді він присвятив себе збагаченню колекції, завдяки чому музей став найкращим у Європі.

Від 1843 року В. Гайдінгер розпочав низку лекцій з мінералогії, які давав по всьому світу під назвою «Handbuch der bestimmenden Mineralogie».

У 1845 році В. Гайдінгер уклав першу геологічну карту Австрії^[13]. Зробив значний внесок у вивчення оптики, вперше відкрив дихроїзм кругової поляризації (в аметисті).

Ним ретельно досліджено низку мінералів, більшість з яких отримали свої назви саме від В. Гайдінгера: аргентит, борніт (на честь Ігнаца фон Борна), гьорнесіт (на честь Моріца Гьорнеса), ереніт, манганіт, сидерит, цинкіт тощо.

У 1846 році, вивчаючи властивості мінералів у поляризованому світлі, наполегливо намагався виявити будь-який візерунок у світлі, що відбивається. Він виявив тьмяну жовтувату пляму овальної форми, ніби хвіст лисиці чи пензлика художника. Цей хвіст нині відомий, як «хвіст Гайдінгера» і до сьогодні залишається малодослідженим (навіть серед вчених-оптиків)^[14].

Після відкриття Імператорського геологічного інституту, в 1849 році, обраний його директором, займав цю посаду сімнадцять років. Обирався членом Імператорської Ради сільського господарства і шахт, членом Імператорської Академії наук у Відні. Став засновником товариства Друзів природи.

У 1858 році з ініціативи та за сприяння В. Гайдінгера австрійський уряд послав фрегат «Novarra» в довколосвітну подорож з метою вивчення торговельних можливостей^[15].

У 1858 році обраний закордонним членом Королівської Шведської Академії наук. Став членом Геттінгенської академії наук.

У 1865 році отримав лицарський титул, а наступного року усамітнився в своєму маєтку Дорнбах (нім. Dornbach) поблизу Відня.

Помер 19 березня 1871 року.

Власноруч доповнив і переклав англійською мовою покажчик «Grundriß der Mineralogie», виданий в Единбурзі в трьох томах під назвою «Трактат про мінералогію» (1825).

• Anfangsgründe der Mineralogie / Основи мінералогії (Лейпциг, 1829).
• Geognotische Übersichtskarte der österreichischen Monarchie / Геологічна оглядова карта Австрійської імперії (Відень, 1847).
• Bemerkungen über die Anordnung der kleinsten Teilchen in Christallen / Міркування щодо конфігурацій найдрібніших часток в кристалах (Відень, 1853)
• Interferenzlinien am Glimmer / Лінії інтерференції при мерехтінні (Відень, 1855)
• Vergleichungen von Augit und Amphibo / Порівняння фон Авгіта та Амфібо (Відень, 1855)

У 1935 році ім'ям Вільгельма Гайдінгера названо один з кратерів на Місяці (№ 4287)^[16]