Вільгельм КампхаузенВільгельм Кампхаузен (нім. Wilhelm Camphausen, 8 лютого 1818, Берлін — 18 червня 1885, Берлін) — німецький живописець-баталіст.
БіографіяВільгельм Кампхаузен народився 8 лютого 1818 року у місті Дюссельдорфі. ![]() Після підготовки у Альфреда Ретеля (нім. Alfred Rethel) вступив до Дюссельдорфської академії мистецтв, де працював під керівництвом Карла Фердинанда Зона та Фрідріха Вільгельма фон Шадова[2]. Перші його твори, які привернули загальну увагу, були: «Тіллі при Брейтенфельді» (1841), «Принц Євген Савойський під Белградом» (1843) та деякі інші. Ще більший успіх прийшов до Кампхаузен після 1850 року, коли він представив публіці картини на теми з історії Фрідріха Великого і сценами війни з Наполеоном I після вигнання його з Росії під час Вітчизняної війни 1812 року. Твори ці, що відрізняються при помірному реалізмі чудовим малюнком і вмілою композицією, доставили йому 1859 року звання професора і члена Берлінської академії мистецтв та Академії образотворчих мистецтв міста Відня[2]. Після участі у шлезвіг-голштинській кампанії, він зобразив кілька ключових епізодів з неї («Дюппель після штурму», «Перехід до Альсену» та ін.). Їм написано також кілька епізодів із пруссько-австрійської війни, зокрема, «Взяття австрійського прапора при Наході»[2]. Картини, що відтворюють сцени з франко-німецької війни («Наполеон при Седані», «Зустріч князя Бісмарка з Наполеоном» та інші), згідно з ЕСБЕ: «значно поступаються його колишнім роботам». Останніми серйозними творами працьовитого художника були: велика картина, що зображує урочисте повернення імператора Вільгельма до Берліна після перемоги над Францією, і настінний живопис у берлінській «Ruhmeshalle»[2]. Крім ряду прекрасних робіт у галузі батального живопису, пензля художника належать також ряд чудових портретів (зокрема, кінний портрет Фрідріха II виставлений у Художньому музеї Дюссельдорфа[3]) та ілюстрацій до деяких видань дюссельдорфського товариства «Malkasten»[2]. Вільгельм Кампхаузен помер 18 червня 1885 року у рідному місті. Галерея
Примітки
Література
|
Portal di Ensiklopedia Dunia