Вільгельм Лобковіц

Вільгельм Льобковіц (Лобковець) нім. Wilhelm Lobkowitz
Отаман  Комбриг
Загальна інформація
Народження	3 лютого 1893(1893-02-03) Фрідек
Смерть	5 лютого 1938(1938-02-05) (45 років) Бутовський полігон
Поховання	Бутовський полігон і Московська область
Військова служба
Роки служби	1914—1937
Приналежність	Австро-Угорщина →  ЗУНР →  СРСР
Вид ЗС	Збройні сили Австро-Угорщини  УГА  РСЧА
Рід військ	Піхота
Війни / битви	Перша світова війна
Командування
начальник штабу 18 австрійського корпусу начальник штабу Третій Корпус УГА

Льобковіц Вільгельм, Лобковець Вільгельм (нім. Wilhelm Lobkowitz, чеськ. Vilém Lobkowicz, рос. Лобковиц Вильгельм Вильгельмович; 3 лютого^[1][2] 1893 — 5 лютого 1938^[2]) — з 1919 року в РСЧА та з 1919 р. отаман (майор) УГА, командира бригади РСЧА СРСР від 1936 р. Мав прізвисько «хитрий генштабіст» (хитрий службовець Генерального Штабу Армії)^[3].

Вільгельм Льобковіц народився у 1893 році у м. Фрідек округа Фрідек-Сілезія^[2][1] (тепер Фрідек-Містек в Північній Моравії)^[4] Австро-угорської імперії.

• У 1908 р. завершив навчання у гімназії^[2].
• У 1914 р. — закінчив Технічний інститут^[2][1].
• У 1914 р. мав навчання у військовій академії: Академію піхоти й кавалерії в Вітер-Нейштаті у Німеччині^[2][1].
• У 1918 р. мав вишкіл у Військових курсів у Белграді^[1][2].

Брав участь у 1914—1918 роках у Першій світовій війні^[1], тоді ж став начальником оперативної частини армійської групи^[1] штабу 18-го австрійського корпусу, отримав звання майора Генштабу Австро-Угорської імперії^[1]. Кавалер багатьох бойових нагород. Володів чеською, німецькою, англійською, українською, польською та французькою мовами^[1][2][5]. Характеризувався як «здібний ген-штабіст»^[6].

У 1918—1921 роках — учасник Громадянської війни на Західному та Південному фронті^[1].

З 1919 р. завербований в РСЧА СРСР^[1][2]. За свідченням його доньки з м. Рязань Кароліни Вільгельмовни Лобковиць — він в Росії перебував і в 1917 р. для наведення контактів з більшовиками, де й одружився (мав трьох дітей — Кароліну, Іоанну та Гюнтера)^[7]. І після розпаду Австро-Угорщини зголосився до УГА, де в ранзі сотника (звання отамана^[8] В. Льобковіцу присвоєно постановою Диктатора від 12 червня 1919 р.)^[9] був начальником оперативного штабу при Начальній команді^[8], де фактично виконував усю роботу за тодішнього безініціативного і бездарного начальника Генеральної булави, полковника Карла Штіпіц-Тернови, хорвата, байдужої до української справи людини^[6].

Потім В. Льобковіц очолював штаб III Галицького корпусу^[8], розробив разом із отаманом Льонером план однієї з найславніших операцій УГА, відомої під назвою «Чортківський прорив»^[10]. В. Льобковіц був також начальником штабу армійської групи генерала Антона Кравса, яка 30 серпня 1919 р. звільнила Київ від більшовиків^[11]. У 1920 р. був інтернований поляками до табору в Тухолі^[8][12].

Втік з табору в Тухолі (Польща)^[13] до Ліберця (Чехія), де написав працю «Похід на Київ»^[14]. У 1921 р. виїхав на роботу до УРСР^[8], де нібито «пропав безвісти»^[8][5]. І лише недавно вдалось з'ясувати, що В. Льобковіц викладав тактику у військовій школі «Выстрел» РСЧА у Москві, і мешкав за адресою місто Москва, вул. 25 Жовтня, дім 8, квартира 52^[15].

• У жовтні 1921—1924 рр. — він був завідувачем Інформаційно-статистичного сектору частини «РО-РУ» РСЧА^[1].
• Серпень 1924 — грудень 1925 рр. — мав практичний вишкіл на посаді командира роти 40-го і начальника полкової школи 42-го стрілецького полку^[1].
• Грудень 1925 р. — серпень 1926 р. — помічник начальника редакційної частини Центральної ради «ВНО» СРСР^[1].
• Серпень 1926 р. — жовтень 1930 р. — військовий керівник (рос. военрук) Московського вищого художньо-технічного інституту; жовтень 1930 р. — листопад 1932 р. — військовий керівник (рос. военрук) Московського архітектурно-будівничого інституту^[1]; листопад 1932 р. — січень 1934 р. — начальник 1-го сектору Інспекції піхоти РСЧА^[1]; керівник військових дисциплін Стрілецько-тактичних курсів «Постріл» (рос. Выстрел) з січня 1934 р.^[1]; з квітня 1936 р. — у складі Управління керівного складу (рос. начсостава РСЧА^[1].

5 лютого 1936 року отримав військове звання командира бригади (комбриг) РСЧА СРСР^[1][16].

3 жовтня 1937 р. В. Льобковіц був заарештований^[16][15][1] НКВС, засуджений 24 січня 1938 р. у НКВС СРСР за звинуваченням «шпіонсько-вербувальній діяльності на користь Німеччини»^[15], а 5 лютого 1938 р. розстріляний на Бутовському полігоні під Москвою^[2][16][15]. Похований в Бутово Московської області Росії^[17].

Реабілітований 29 лютого 1960 року^{[16][1][18][15]}.

Євген Топінка у своїй статті «Чехи у військових формуваннях Українських січових стрільців та Українській Галицькій армії», зазначає, що різні джерела розходяться в питанні про національну приналежність отамана Вільгельма Льобковіца. Одні вважають його німцем^[8][19], другі — чехом^[5].

На користь його чеського походження Є. Топінка наводить такі аргументи:

• місце народження;
• знання В. Льобковіцем чеської мови;
• наявність В. Льобковіца в списку офіцерів-чехів колишньої австро-угорської армії^[20];
• приналежність Льобковіців до старовинного чеського шляхетського роду^[21], один із представників якого, Льобковіц Лонгін, був губернатором Галичини (1832—1836 рр.)^[22].

• «Організація французской пехоты», РО-РУ, 1922 г.^[1]
• «Современная организация французской армии», РО-РУ, 1922 г.^[1]
• «Французские большие манёвры осенью 1923 года», РО-РУ, 1923 г.^[1]