Вільгельм Райнгард

Вільгельм Райнгард
нім. Wilhelm Adolf Reinhard
Народився	18 березня 1869(1869-03-18)[3][1][2]  Лютувко, Ґміна Семпульно-Краєнське, Семполенський повіт, Куявсько-Поморське воєводство, Республіка Польща
Помер	18 січня 1955(1955-01-18)[1][2] (85 років)  Дортмунд, Арнсберг, Північний Рейн-Вестфалія, ФРН
Країна	Німеччина
Діяльність	політик
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна
Членство	СС і СА
Роки активності	? — 1945
Посада	депутат рейхстагу Третього рейхуd
Військове звання	генерал
Партія	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[4]
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Вільгельм Адольф Райнгард (нім. Wilhelm Adolf Reinhard; 18 березня 1869, Гросс-Лютай (нині Лютово, Куявсько-Поморське воєводство, Польща) — 18 грудня 1955, Дортмунд, ФРН) — високопоставлений офіцер СС, обергруппенфюрер СС і генерал піхоти.

Закінчив кадетський корпус і військову школу в Меці. Кадровий офіцер. Почав службу фенріхом в прусській армії в 1888 році в піхотному полку «Герцог Фрідріх Вільгельм фон Брауншвейг». Лейтенант з 1889 року. Обер-лейтенант (1890). У 1911 році - майор.

Учасник Першої світової війни в складі 3-ї гвардійської дивізії. У 1914 році брав участь в облозі фортеці Намюр. Пізніше був переведений зі своїм полком на Східний фронт. Учасник Мазурського битви (1914) і Лодзінської операції.

У 1915 року Рейнгард командував гвардійським гренадерського 5-м полком, згодом був призначений командиром 4-го гвардійського піхотного полку. Пізніше переведений на Західний фронт, де бився в битві при Артуа (1915).

Оберст-лейтенант з 1916 р У 1918 році став оберста.

У січні 1919 року брав участь в придушенні повстання спартакістів. Продовжив службу в рейхсвері на посаді командира Берлінської 15-ї піхотної бригади.

Член НСДАП з жовтня 1927 року. У вересні 1935 року вступив у СС.

З 1934 року - президент Союзу колишніх солдатів. З 1936 до весни 1945 року - член рейхстагу Третього Рейху. З 1938 року входив в число командного складу СС спеціального призначення. Тоді ж обраний головою націонал-соціалістичного союзу колишніх військовослужбовців Німеччини.

У листопаді 1941 року отримав звання обергруппенфюрера СС. 3 січня 1942 року - генерал піхоти. З листопада 1944 року працював в штабі командування СС спеціального призначення.

Після закінчення війни здався західним союзникам і кілька місяців перебував в таборі для інтернованих^[5].

• Столітня медаль (1897)
• Орден Червоного орла 4-го класу (15 жовтня 1907)
• Хрест «За вислугу років» (Пруссія) (1913)

• Залізний хрест
  • 2-го класу (14 вересня 1914)
  • 1-го класу (24 грудня 1914)
• Орден дому Гогенцоллернів
  • Лицарський хрест з мечами (24 вересня 1916)
  • Командорський хрест з мечами (4 серпня 1918)
• Орден «За заслуги» (Баварія) 3-го класу з мечами (13 листопада 1916)
• Орден «Pour le Mérite» з дубовим листям
  • орден (27 серпня 1917)
  • дубове листя (1 жовтня 1918)
• Нагрудний знак «За поранення» в сріблі (30 жовтня 1918)

• Цивільний знак СС (№133 243)
• Почесний кут старих бійців
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
• Йольський свічник (16 грудня 1935)
• Кільце «Мертва голова» (8 жовтня 1937)
• Почесний кинджал СС
• Золотий партійний знак НСДАП (22 березня 1938)
• Почесна шпага рейхсфюрера СС (18 березня 1939)

• Хрест Воєнних заслуг
  • 2-го класу
  • 1-го класу (30 березня 1942)
• Медаль «За вислугу років у НСДАП» в сріблі та бронзі (15 років)
• Орден Священного скарбу 5-го класу (Японська імперія)
• Орден Заслуг (Угорщина), командорський хрест із зіркою
• Орден Корони Італії, великий офіцерський хрест

1. ↑ ^{а б в} Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
2. ↑ ^{а б в} Munzinger Personen
   d:Track:Q107343683
3. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #116420030 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
4. ↑ Klee E. Das Personenlexikon zum Dritten Reich: Wer war was vor und nach 1945 — Fischer-Taschenbuch-Verlag, 2003.
   d:Track:Q15712466d:Track:Q86170d:Track:Q20088183
5. ↑ Wilhelm Reinhard. www.dws-xip.pl. Архів оригіналу за 12 січня 2019. Процитовано 10 лютого 2019.
6. ↑ Reinhard, Wilhelm Adolf - TracesOfWar.com. www.tracesofwar.com. Архів оригіналу за 12 лютого 2019. Процитовано 10 лютого 2019.

• Vom Kaiserheer zur Reichswehr
• 1918/1919 Die Wehen der Republik, Brunnen-Verlag, Berlin 1932

• Das Deutsche Führerlexikon, Otto Stollberg G.m.b.H., Berlin 1934
• Männer im Dritten Reich, Orientalische Cigaretten-Compagnie „Rosma“ GmbH, 1934
• Ernst von Salomon: Das Buch vom deutschen Freikorpskämpfer, 1938
• Karl-Friedrich Hildebrand, Christian Zweng: Die Ritter des Ordens Pour le Mérite des I. Weltkriegs. Band 3: P–Z. Biblio Verlag. Bissendorf 2011. ISBN 3-7648-2586-3. S. 101.