Вільгельм Фаупель
Вільгельм Фаупель (нім. Wilhelm Faupel; 29 жовтня 1873, Лінденбуш — 1 травня 1945, Берлін) — німецький, аргентинський та перуанський офіцер і дипломат, генерал-лейтенант Перуанської армії і запасу вермахту. Кавалер ордена Pour le Mérite з дубовим листям. БіографіяВ березні 1892 року вступив у 5-й артилерійський полк. З жовтня 1899 року служив у 41-му артилерійському полку. В липні 1900 року був відправлений в Китай у складі Німецького експедиційного корпусу, де брав участь у придушенні Боксерського повстання. Після повернення з Китаю був перепризначений на службу в 41-й артилерійський полк. У вересні 1904 року направлений в Німецьку Південно-Західну Африку, де брав участь у придушенні повстання гереро. У вересні 1907 року призначений в штаб 4-го армійського корпусу в Магдебурзі. З березня 1910 року — командиром роти 73-го артилерійського полку. В лютому 1911 року він залишив армію і як військовий радник вирушив в Аргентину. В січні 1914 року повернувся в Німеччину і знову був відновлений в армії, служив у Великому Генштабі в Берліні. На початку Першої світової війни Фаупель став начальником штабу 25-ї піхотної дивізії. Учасник першої битви на Марні. В листопаді 1914 року призначений начальником штабу 18-го армійського корпусу. В листопаді 1915 року переведений у Великий Генштаб. З листопада 1916 року — начальником штабу 3-го армійського, з жовтня 1917 року — 8-го резервного корпусу, з червня 1918 року — 1-ї, з серпня 1918 року — 9-ї армії, з вересня 1918 року — армійської групи «С». Після закінчення війни Фаупель залишився в армії і якийсь час служив у Генштабі. З січня 1919 року — командир добровольчого корпусу Герліца. Учасник придушення заворушень і Герліці, Дрездені та Магдебурзі. 31 березня 1921 року вийшов у відставку. В тому ж році вдруге вирушив в Аргентину як військовий радник. В 1926 році переїхав в Перу і став головним інспектором перуанських збройних сил. В 1930 році, після державного перевороту, в результаті якого було повалено президента Аугусто Легія, повернувся в Німеччину. З 1934 року — президент Іберо-американського інституту. З листопаді 1936 року — представником Німеччини в іспанському націоналістичному уряді. З 9 лютого 1937 року — посол Німеччини в Іспанії. 1 травня 1937 року вступив у НСДАП (квиток №3 900 003). 18 вересня 1937 року залишив посаду після конфлікту з командиром легіону «Кондор» Гуго Шперрле. 1 січня 1938 року залишив дипломатичну службу і знову став президентом Іберо-американського інституту. Під час битви за Берлін 1 травня 1945 знищив свою особисту переписку і документи інституту, після чого наклав на себе руки в Берліні на очах наступаючих радянських військ. Звання
Нагороди
Література
Посилання |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
