Вільне життя плюс

Вільне життя плюс

Будинок на вул. Гетьмана Сагайдачного, 9, де нині знаходиться пресова агенція «Вільне життя»
Країна	Україна
Мова	українська мова
Видавець	Трудовий колектив «Вільного життя»
Засновано	1939
Головний редактор	Петро Федоришин
Головний офіс	46001, вул. Гетьмана Сагайдачного, 9, м. Тернопіль
Передплатний індекс (Укрпошта)	98739, 98706 ((для індивідуальних передплатників), 98740, 98715 (для підприємств і організацій), 98715 (для передплатників по Україні)
vilne.org.ua
Вільне життя плюс у Вікісховищі

Ця стаття містить перелік джерел, але походження окремих тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність виносок. Будь ласка, допоможіть поліпшити цю статтю, додайте виноски з посиланнями на відповідні джерела до тексту статті. (вересень 2018)

Вільне життя плюс — всеукраїнська незалежна громадсько-політична газета.

Спочатку газета виходила під назвою «Вільне життя». Перший номер побачив світ 3 жовтня 1939 року. Друкувалася малим форматом на чотирьох сторінках. Виходила щодня. Редакція розташовувалася на вулиці Костюшка, 3 у Тернополі. Відповідальним редактором був С. Кушнір. Газета була органом Тимчасового управління м. Тернополя. Від 10 грудня 1939-го вона — орган Тернопільського обкому КП(б)У та облвиконкому. Під час Другої світової випуск газети призупинився. Від листопада 1944 року до вересня 1946-го виходила в Чорткові. Від середини 2000-х редакція знаходиться на вул. Гетьмана Сагайдачного, 9.

«Вільне життя» першим серед обласних видань ще в серпні 1990 року стало громадсько-політичним часописом Тернопілля, а 31 серпня 1991-го — незалежною громадсько-політичною газетою, видавцем якої є трудовий колектив редакції.

• Степан Кушнір (1939—1941),
• Андрій С. Мазанько (1944—1948),
• Іван Федоренко (1948—1949),
• В'ячеслав Нужний (1949—1951),
• Яків Щербаченко (1951—1957),
• Микола Костенко (1957—1976),
• Іван Гермаківський (1977—1983),
• Валентина Полева (1983—1990),
• Петро Федоришин (від 1990).

Редакція газети є співорганізатором щорічного конкурсу «Людина року на Тернопільщині». Проводяться регулярні шахові турніри для передплатників газети, дітей передплатників газети, між журналістами місцевих та всеукраїнських ЗМІ.

При газеті вже близько 20 років існує школа молодого журналіста, засновником якої був Володимир Сушкевич. Школа щороку набирає слухачів, котрі хочуть пов'язати своє професійне майбутнє із журналістикою. Вони можуть під час занять у школі отримати базові знання з цієї галузі: ознайомитися зі специфікою друкованих та електронних засобів масової інформації, з особливостями різних газетних жанрів, вимогами до журналістських текстів, нормами професійної етики тощо. Практично це є місце, де абітурієнти можуть зорієнтуватись в правильності вибору майбутньої професії.

У 1984 р. при газеті розпочав виходити додаток «Тернопільська реклама», який згодом переріс у самостійну газету «Вісник Тернопілля», котра виходила до 2004 року. У 1991—1992 рр. виходив щоквартальний літературно-мистецький додаток до «Вільного життя» — «Слово і край».

У січні 1991 р. заснований літературно-мистецький і громадсько-політичний часопис «Тернопіль», від березня 2008 р. — «Літературний Тернопіль».

У 2002 р. почала виходити як додаток до «Вільного життя» «Домашня газета», нині — окреме видання.

• Про себе, про друзів, про час / Автор-упоряд. Л. Левицька. — Тернопіль, 1999. — С. 184; фотогр.
• Тернопільський альманах: антологія. кн. 1 / упоряд.: П. Федоришин, Т. Валєєва, М. Ониськів. — Т.: Вид. дім «Вільне життя», 2008. — 464 с. — ISBN 978-966-441-065-3
• Жіночі історії / упоряд.: Л. Костишин, Н. Чорна; Вид. дім «Вільне життя». — Л.: Піраміда, 2008. — 464 с. — ISBN 978-966-441-078-0
• Володимир Сушкевич. Листи до друга / В. Сушкевич ; Вид. дім «Вільне життя». — Л.: Піраміда, 2008. — 464 с. — ISBN 978-966-441-078-3
• Головна газета Тернопілля. Вільне життя. 70 років: збірник / Вид. дім «Вільне життя»; ред.: Л. Костишин , М. Ониськів. — Т. : Збруч, 2009. — ISBN 978-966-528-310-2
• Бурма Василь. Привиди старих замків [Текст]: Тернопільщина: краєзнавчо-дорожні нариси / В. Бурма. — Т.: Вид. дім «Вільне життя», 2011. — 400 с.: іл., фот. кол. — ISBN 978-966-457-118-7
• Повстанські пісні та колядки [Текст]. — Т: Вид. дім «Вільне життя», 2011. — 308 с. — ISBN 978-966-087-6

16 квітня 2009 року почав діяти офіційний сайт газети [Архівовано 7 червня 2022 у Wayback Machine.] на платформі Joomla. Співавтором і першим адміністратором (квітень 2009 — квітень 2011) був Микола Василечко. Від липня 2015 року сайт оновлений і діє на платформі WordPress.

• Головна газета Тернопілля («„Вільне життя“ — 70») / Ред.-упоряд.: Ліля Костишин, Михайло Ониськів, художнє забезпечення — Ігор Максимлюк. — Тернопіль, 2009. — 352 с. — ISBN 978-966-528-310-2.
• Дікальчук Б. «Вільне життя» // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2005. — Т. 4 : В — Вог. — С. 547. — ISBN 966-02-3354-X.
• Про себе, про друзів, про час / Автор-упоряд. Л. Левицька. — Тернопіль, 1999. — С. 184; фотогр.
• Шкарабан С. «Вільне життя» // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 280. — ISBN 966-528-197-6.

• Офіційний сайт газети [Архівовано 7 червня 2022 у Wayback Machine.]
• Вільне життя плюс на YouTube
• Вірші-присвяти газеті «Вільне життя» [Архівовано 3 листопада 2013 у Wayback Machine.] // Жнибороди — Бучаччина — Тернопілля.
• Костишин Л. 3 жовтня «Вільному життю» виповнюється 76 років! / Ліля Костишин // Вільне життя плюс. — 2015. — 3 жовтня.