Вільногірськ

Вільногірськ
Герб Вільногірська Прапор Вільногірська
Основні дані
Країна	Україна
Область	Дніпропетровська область
Район	Кам'янський район
Тер. громада	Вільногірська міська громада
Засноване	12 серпня 1956
Статус міста	з 1964 року
Населення	▼ 22 079 (01.01.2022)[1]
Агломерація	Дніпровська агломерація
Площа	10 км²
Густота населення	2 363 осіб/км²
Поштові індекси	51700-51799
Телефонний код	+380-5653
Координати	48°28′41″ пн. ш. 34°1′41″ сх. д. / 48.47806° пн. ш. 34.02806° сх. д. / 48.47806; 34.02806
Висота над рівнем моря	178 м
Водойма	р. Самоткань
Назва мешканців	вільногірча́нин вільногірча́нка вільногірча́ни
Відстань
Найближча залізнична станція	Вільногірськ
До обл./респ. центру
- фізична	70 км
- залізницею	89 км
- автошляхами	95,8 км
До Києва
- фізична	370 км
- залізницею	443 км
- автошляхами	383 км
Міська влада
Адреса	м. Вільногірськ, вул. Варена, 15
Вебсторінка	Вільногірська міськрада
Міський голова	Василенко Володимир Павлович
Вільногірськ у Вікісховищі Карта Вільногірськ Вільногірськ

Вільногі́рськ — місто у Дніпропетровській області, у Кам'янському районі, розташоване у верхів'ї річки Домоткань, на відстані 95,8 км на захід від обласного центру (автошляхами Н08, Т 0429 та Т 0415). Населення на 12 серпня 2024 року становить 19 тис. осіб^[2]. Є адміністративним центром Вільногірської міської громади.

Місто належить Кам'янському районові, розташоване за 62 км від районного центру автодорогою Т 0415, Т 0429 і Т 0412. Лежить на одному з витоків річки Самоткань. Місто є адміністративним центром Вільногірської міської громади. Через місто проходять автомобільні дороги Т 0415 і Т 0423, а також залізниця, станція Вільногірськ.

Виникнення Вільногірська пов'язане із промисловим освоєнням покладів титанових руд — циркон-рутил-ільменітового родовища біля витоків Самоткані. У квітні 1956 року було ухвалено рішення про будівництво гірничо-металургійного комбінату і робітничого селища. 12 серпня 1956 року є офіційною датою заснування (будівництво з липня) Вільногірська.

16 червня 1958 року рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської обласної ради населеному пункту при будівництві гірничо-металургійного комбінату була присвоєна назва Вільногірська, оскільки селище виникло поблизу станції Вільні Хутори (та по гірничо-металургійному комбінату).

З 1965 року Вільногірськ місто Верхньодніпровського району, з 1990 року місто обласного підпорядкування Дніпропетровської області.

У 2020 після реформи місто стало адміністративним центром Вільногірської міської громади та увійшло у склад Кам'янського району.

Розподіл населення за віком та статтю (2001)^[3]:

Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року^[4]:

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[5][6]:

Містоутворююче підприємство (98,2 % валового продукту міста) — Філія «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Державного підприємства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія»^[7], що є одним з провідних підприємств металургійної галузі України з виробництва концентратів рідкісних металів. Комбінат забезпечує сировиною такі галузі економіки, як хімічна, електротехнічна та машинобудівна. Основним структурним підрозділом є гірниче виробництво, яке здійснює виробку родовища відкритим способом із наступною рекультивацією земель. Також є збагачувальне виробництво — дезінтеграція та обезшламлювання розсипу, гравітаційне, електричне та магнітне збагачування, металургійне виробництво — хіміко-металургійні процеси переробки концентратів із виділенням сполучень цирконію, сульфату цирконію, чотирихлористого кремнію. Сьогодні комбінат випускає понад 50 видів продукції, яка експортується за кордон. У 1995 році комбінат став членом Міжнародного клубу торговельних лідерів, у 1996 році його удостоєно міжнародного призу «Золотий глобус».

На місцевій сировині працюють такі підприємства, як ЗАТ «Вільногірське скло», ТОВ з ІІ «Кольорові метали», ВАТ «Вільногірський завод залізобетонних виробів».

Підприємства міста випускають залізобетонні конструкції, розчин, бетон, скляну тару, цеглу, гофротару.

У місті є два вищих професійних заклади: Вільногірський технікум Національної металургійної академії України та «Західно-Дніпровський центр професійно-технічної освіти».

Також працюють 4 загальноосвітні школи, центр профільного навчання та дитячої творчості, музична школа, 5 дошкільних навчальних закладів. Є дитячо-юнацька спортивна школа та спортивний комплекс із басейном та стадіоном.

Мережу закладів культури становлять 2 бібліотеки, школа мистецтв, центр дозвілля, виставкова зала. Найвідоміший заклад культури у Вільногірську — палац культури «Металург», у якому працює 14 колективів художньої самодіяльності.

• Алея слави — алея, викладена зі спеціальної кам'яної плитки червоного кольору. Відкрита 9 травня 2005 на честь 60-річчя перемоги СРСР у Німецько-радянській війні
• Пам'ятник «Гармата» — гармата часів Німецько-радянської війни, розташована в парку культури та відпочинку. Відкрита 9 травня 2005 року на честь 60-річчя перемоги СРСР у Німецько-радянській війні
• Пам'ятник «Якір» — залізний якір, встановлений на честь суховантажу «Вільногірськ» (затонув у 2007)
• Пам'ятник Т. Г. Шевченку — бюст великого українського письменника.
• Пам'ятник Віктору Вікторовичу Варену — першому директору Вільногірського ГМК — встановлено біля центральної прохідної комбінату.
• Пам'ятник Мамонтову, засновнику міста
• Пам'ятник Тарасову, льотчик
• Пам'ятник Гагаріну, космонавт

• Бандурченко Олег Миколайович (1959-2022) - командир мінометної батареї Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Голубєв Денис Григорович (1983—2015) — прапорщик Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Горобець Сергій Валерійович (1986—2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Простяков Владислав Дмитрович (1996—2018) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Рященко Іван Вікторович (1983—2018) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Гайдук Сергій Анатолійович (1963 р.н.) — віцеадмірал, командувач ВМС України (7 березня 2014 — 15 квітня 2016).
• Цой Віталій Ігорович (1979—2022) — сержант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну у 2022 році.

• Широкий Геннадій В'ячеславович (1969—2018) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вільногірськ

• Васильківський П.Д., Воропай І.К., Петерс І.Т. Вільногі́рськ // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Дніпропетровська область / А.Я. Пащенко (голова редколегії тому), 1969 : 959 с. — С.200-207
• Вільногірськ / Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

• Вільногірськ на сайті Дніпропетровської ОДА
• Облікова картка на сайті Верховної Ради України^{[недоступне посилання з червня 2019]}
• Історія Вільногірська на неофіційному сайті Вільногірська [Архівовано 17 грудня 2014 у Wayback Machine.]
• Історія Вільногірська на сайті Вільногірської загальноосвітньої школи № 5 [Архівовано 13 листопада 2013 у Wayback Machine.]
• Історія Вільногірська. Документальне відео [Архівовано 8 листопада 2020 у Wayback Machine.]
• Вільногірськ — Інформаційно-пізнавальний портал | Дніпропетровська область у складі УРСР [Архівовано 17 березня 2013 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Дніпропетровська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 959 с.)
• пляж Вільногірські "Мальдіви"

Це незавершена стаття з географії Дніпропетровської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.