Вільям Джеймс Біл
Ві́льям Джеймс Біл (англ. William James Beal; 11 березня 1833р.— 12 травня 1924р.) — американський вчений-ботанік. Він був піонером в розробці гібридної кукурудзи і засновником ботанічного саду В.Дж.Біла. Також відомий завдяки Гермінаційному експерименту, покликаному спостерігати за живучістю насіння. БіографіяВільям Біл народився в місті Едріан, штат Мічиган, в родині Вільяма та Рейчел Біл (до шлюбу Комсток). Його батьки були поселенцями з Нью-Йорку, фермерами та одними з перших Квакерів Біл навчався в декількох університетах, де отримав такі ступені:
Володіє рядом почесних ступенів[4]. Між 1858 та 1861 р.р. викладав природничі науки в Академії Друзів Юніон Спрінгс, штат Нью-Йорк. Він був профессором ботаніки в університеті Чикаго в 1868-70-х роках, а потім відправився на Мічиганський сільськогосподарський коледж (MAC) (нині Університет штату Мічиган (MSU)), де почав працювати професором ботаніки (1871—1910 р.р.) і куратором музею (1882—1903 р.р.). Під час роботи в MAC, він був запрошений Ліберті Хайд Бейлом працювати в якості асистента Аси Грея при Гарвардському університеті протягом двох років (1883—1884 р.р.). Також він займав посаду директора Державної лісової комісії (1889—1892 р.р.). Одружився з Ганною Біл (до шлюбу Прауд) в 1863 році. Біл був засновником МДУ ботанічного саду В. Дж. Біла, найстарішого, безперервно працюючого ботанічний саду в Сполучених Штатах. Один з піонерів в розробці гібридної кукурудзи. Автор праць "Нова ботаніка", "Трави Північної Америки" та "Історія Мічиганського сільськогосподарського коледжу". У 1887 році він і професор Ролла К. Карпентер створили «Колледжевілл», перший в околицях, що пізніше став Іст Ленсінг. Він вийшов на пенсію в Амхерсті (штат Массачусетс), де помер в 1924 році. Гермінаційний експериментУ 1879 році Біл почав один з найдовших експериментів в ботаніці, що продовжується і понині. За очікуваннями дослідника послідовність експерименту повинна була мати такий вигляд:
Головною метою експерименту є дослідження живучості насіння, зокрема наскільки довго воно може володіти життєздатністю в ґрунті після тривалого зберігання. Послідовники досліду згодом дещо змінили умови експерименту: замість п'яти років став використовуватися інтервал в десять, згодом — раз кожні два десятиліття. Розкупорювання 15-ї пляшки відбулося навесні 2000 року професором рослинної біології, Френком Телевські[5]. 2 види рослин з 21 проросли. Розкопки 16-ї пляшки були відкладені через обмеження COVID-19. Телевські та наступники, яких він призначив продовжувати експеримент після його виходу на пенсію, чекали до квітня 2021 року[6]. Кінець досліду запланований на 2100 рік - станом на 2023 рік залишилися ще 4 пляшки з 23-х. [18] Цитати
Примітки
Посилання |
Portal di Ensiklopedia Dunia