Вільям Тревор

Вільям Тревор
Вільям Тревор
William Trevor
Ім'я при народженні	фр. William Trevor Cox
Народився	24 травня 1928; Мітчелстаун, Ірландія
Помер	21 листопада 2016 (88 років); Шобрук, Англія
Країна	Ірландія[…]
Діяльність	письменник
Alma mater	Дублінський університет і St Columba's College, Dublind
Знання мов	англійська[…]
Членство	Aosdánad, Королівське літературне товариство і Американська академія мистецтв і наук
Жанр	поезія
Magnum opus	Історія Люсі Голт
Автограф
Нагороди	Почесний орден Британської імперії за заслуги у літературі (1977), Букерівська премія (1970, 1976, 1991, 2002, 2009)
IMDb	ID 0872485
	; ; ;

Вільям Тревор (англ. William Trevor; 24 травня 1928 — 21 листопада 2016) – ірландський письменник, автор романів та оповідань, член Ірландської академії літератури^[5].

Біографія

Ранні роки, освіта

Вільям Тревор народився 24 травня 1928 року у Мітчелстауні, графство Корк, Ірландія.

Освіту отримав у Триніті-коледж (Дублін), який закінчив у 1950 році.

Після навчання, у 1953 році переїхав до Англії де працював викладачем мистецтва^[6].

Літературна діяльність

Перший роман В. Тревора «Стандарт поведінки» був опублікований у 1958 році.

Дія його романів та оповідань розгортається в Ірландії та Британії і варіюється від чорних комедій до історичних досліджень.

Низка оповідань В. Тревора, зокрема «Бальний зал романтики та інші історії» (1972), «Ангели у Рітці та інші історії» (1975), «За межами блідості» (1981), була адаптована ним для сцени, телебачення та радіо.

Помер В.Тревор у 21 листопада 2016 року^[7].

Вибрані твори

«Стандарт поведінки», роман, 1958;
«Старі хлопці», роман, 1964;
«Діти Дінмута», роман, 1976;
«Пасинки долі», роман, 1983;
«Подорож Феліції», роман, 1994;
«Історія Люсі Голт», роман, 2002;
«Зібрані оповідання», збірка оповідань, 2009;
«Вибрані оповідання», збірка оповідань, 2010;
«Кохання та літо», роман, 2008;
«Останні історії», збірка оповідань, 2018 (видана посмертно)^[8].

Оцінка творчості

Як зазначено у статті видання «The Wall Street Journal» від 24.06.2020, «…мало хто із сучасних авторів короткої прози може передати атмосферу й тонкості особистості так точно й промовисто, як Вільям Тревор»^[9].

За словами літературного критика Бернарда О’Донахью «Сильною стороною його творів була непоказна досконалість стилю, через яку він виражав своє чуття справедливості…Він був одним з найвидатніших письменників про справедливість і страждання…»^[10].

Відзнаки та нагороди

Лауреат Готорнденської премії, 1965^[11];
У 1977 році В. Тревора було нагороджено почесним орденом Британської імперії за заслуги у літературі, а у 2002 році він отримав лицарське звання^[12];
У 1994 році отримав найвищу нагороду Королівського літературного товариства – звання «Літературний товариш» (Companion of Literature)^[13];
Премія Коста (1976, 1983, 1994 роки)^[14];
Премія Sunday Express of the Year, 1994^[15];
Премія PEN/Macmillan Silver pen Award, 2001^[16];
Премія Irish Times, 2001^[17];
Букерівська премія (1970, 1976, 1991, 2002, 2009)^[18].