Вінченцо Беллавере
Вінченцо Беллавере (італ. Vincenzo Bellavere), також Беллавер (італ. Bell'haver, Bell'aver, Belaver) (1540-1541 — 29 серпня 1587) — італійський композитор пізнього Відродження, представник Венеціанської школи, органіст. Хоча й був найменш значною фігурою школи, зажив відомості як талановитий мадригаліст; написав декілька творів у венеційському поліхоральному стилі. БіографіяПро час та місце народження Вінченцо Беллавере нічого не відомо. Перша згадка про нього датується 1567 роком, коли він вже працював органістом у Падуанському Соборі[it]. У тому ж році зробив марну спробу посісти пристижне місце першого органіста цього собору. У 1568 році став першим органістом при Скуолі Сан Рокко[it], венеційській інституції, пристиж якої був майже такий, як у Базиліки Сан Марко. Працював там до 1584 року, коли повернувся до Падуї, де обійняв посаду першого органіста у соборі, місце, на яке у минулому він не пройшов конкурс. У грудні 1585 року був звільнений з роботи у Падуї, очевидно за неоправданий прогул, і повернувся до Венеції, щоб стати органістом при церкві Санто Стефано. 30 грудня 1586 року, декретом прокураторів Республіки, був призначений першим органістом Базиліки Сан Марко, одного з найважливіших музичних центрів у тогочасній Італії, на місце, тільки-но звільнене Андреа Ґабріелі, чиїм учнем, як випливає з документів, він був; другим органістом був Джованні Ґабріелі. Призначення відбулося після конкурсу, у якому брали участь ще два претенденти — Паоло Джусто прозваний да Кастелло та Антоніо Роматуні. Річне жалування становило 100 дукатів, сума, що свідчить про його професійний авторитет. Враховуючи вищезазначене, припускається, що Беллавере вчився та розгортав свою діяльність у Венеції, а можливо й походив з цього міста або належних йому територій. Помер усього по дев'яти місяцях після вступлення на посаду, у вересні 1587 року. Після його смерті місце першого органіста залишалось вільним понад рік, і було зайняте луккезцем Джозеффо Ґвамі 30 жовтня 1588 року. Беллавере був талановитим композитором і міг би стати важливим представником венеціанської школи, але його кар'єра була припинена наглою смертю. Музика та впливиБеллавере відомий передусім своїми творами. Він писав музику для клавішних інструментів, оскільки сам був органістом, але окрім цього у його доробку маються й хорові твори, зокрема мадригали у легкому стилі, що нагадує музику Андреа Ґабріелі, мотети та два магніфікати. В останніх працях використовує типовий для Джованні Ґабріелі багатохоровий стиль та групи інструментів, що є відмітним знаком венеціанської школи. Твори
Бібліографія
Джерела
Зовнішні посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
