Вірджинія Олдоїні
Вірджинія Олдоїні, графиня Кастільйоне (22 березня 1837 — 28 листопада 1899), відоміша як графиня Ла Кастільйоне, — італійська аристократка, фаворитка імператора Франції Наполеона III, піонерка фотографії, що лобіювала об'єднання Італії. Раннє життя Вірджинія Елізабетта Луїза Карлотта Антуанета Тереза Марія Олдоїні, (фр. Virginie Élisabeth Louise Charlotte Antoinette Thérèse Marie Oldoïni) народилася 22 березня 1837 р. у Флоренції, Тоскана в родині маркіза Філіппо Олдоїні та Ізабелли Лампореккі, дрібної тосканської знаті. Вірджинію виховував її дідусь Раньєрі.[5] У 17 років вступила в шлюб з Франческо Верасісом, графом Кастильоне, старшим на дванадцять років. Народила сина Джорджо. Двоюрідний брат Вірджинії, Камілло, граф Кавур, міністр уряду Віктора Еммануїла II, короля Сардинії (яке тоді вже включало і П'ємонт, Валле-д'Аосту, Лігурію та Савою). Коли Ла Кастільйоне з чоловіком їздили до Парижа в 1855 році, графиня за вказівками кузена лобіювала справу італійської єдності перед Наполеоном III. Ставши фавориткою Наполеона III, Кастільйоне набула розголосу, який змусив її чоловіка вимагати подружньої розлуки. У 1855 році мала стосунки з королем Італії Віктором Еммануїлом II.[5] У 1856—1857 рр. увійшла в соціальне коло європейських королівських осіб. Під час стосунків з французьким імператором познайомилася з Августою Саксен-Веймарською, Отто фон Бісмарком та Адольфом Тьєром. Графиня була відома красою та вишуканими театральними костюмами, в яких з'являлась при імператорському дворі і створювала свої піонерські фотокомпозиції. Одним з найвідоміших її вбрань був костюм «Королеви сердець»[6]. Графиня Кастільйоне провела останні роки у квартирі на площі Вандом, де кімнати були оформлені в чорному кольорі, штори були затягнуті, а дзеркала зняті. Вона виходила з помешкання лише вночі. 28 листопада 1899 року Вірджинія Кастільйоне померла у віці 62 років, похована на кладовищі Пер-Лашез у Парижі.[7] Політична діяльністьГрафиня Кастільйоне повернулася до Італії в 1857 році після завершення істрорії з Наполеоном III. Через чотири роки, можливо, частково завдяки впливові Ла Кастільоне на Наполеона III, було проголошено Королівство Італія. Того ж року вона повернулася до Франції і оселилася в Пассі. У 1871 р., відразу після поразки Франції у Франко-прусській війні, грифиню Кастільйоне направили на таємну зустріч з Отто фон Бісмарком, щоб пояснити йому, як німецька окупація Парижа може бути фатальною для його інтересів. Схоже, вона була переконливою, бо Париж не зазнав прусської окупації. Фотокар'єраУ 1856 році графиня Кастільйоне почала фотографуватись у Майєра та Пірсона, фотографів, прихильних до імператорського двору. Протягом наступних чотирьох десятиліть спільно з П'єра-Луї Пірсоном вона створила 700 різних фотографій, на яких відтворила для камери важливі моменти свого життя. Вона витратила значну частину свого особистого статку і навіть заборгувала, щоб виконати цей проєкт. На більшості фотографій графиня зображена у театральних костюмах. Ряд фотографій зображають її у позах незвичних для епохи, зокрема, зображення, що оголюють її босі ноги та ступні. На цих світлинах не видно її обличчя. У 1890-х, після знову розпочала коротку співпрацю з Пірсоном, і її пізніші фотографії відображають зміни в її стані. Ла Кастильйоне хотіла провести виставку своїх робіт на Всесвітній виставці (1900), однак цього не сталося. Роберт де Монтеск'ю, поет-символіст, денді та завзятий колекціонер мистецтва, був захоплений графинею ді Кастільйоне. Тринадцять років він витратив на написання біографії «La Divine Comtesse», яка з'явилася в 1913 році. Після смерті графині він зібрав 433 її фотографії, всі з яких увійшли до колекції музею Метрополітен.[8] Пам'ятьГабріеле Д'Аннунціо написав подяку графині Кастільйоне, яка стала передмовою до твору Монтеск'ю. Він також був опублікований окремо в 1973 р.[9] Життя Вірджинії Кастільйоне зображено в італійському фільмі «Графиня Кастільйоне»[10] та італійсько-французькому фільмі «Таємниця Контеси» 1954 року, в якому знялася Івонн де Карло.[11] Графиню Кастільцоне намалював художник Жак-Еміль Бланш після її смерті. Графиня також зображена в романі Олександра Чи «Королева ночі». Вірджинія Кастільйоне надихнула роман «Експозиція» Наталі Леже.[12] Джордж Фредерік Воттс написав її портрет у 1857 р.[13] Примітки
Джерела
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
_crowned.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
