Вірмено-азербайджанський прикордонний конфлікт (з 2021)
Вірмено-азербайджанський прикордонний конфлікт — прикордонний конфлікт між Вірменією та Азербайджаном, який почався 12 травня 2021 року, коли ЗС Азербайджану перейшли кордон Вірменії на кілька кілометрів у провінціях Сюнік і Ґегаркунік[4][5][6][7][8]. Азербайджан не вивів війська з вірменської території, незважаючи на заклики Європарламенту, США та Франції — двох із трьох головних країн Мінської групи ОБСЄ[9]. Перебіг подій Після війни в Нагірному Карабасі 2020 року президент Азербайджану Ільхам Алієв заявив, що Єреван, Зангезур (Сюнік) і Севан (Ґегаркунік) є історичними землями, на яких азербайджанський народ жив століттями[10]. У заяві від квітня 2021 року він сказав, що якщо Вірменія не погодиться надати Зангезурський коридор (з Нахічевані у західний Азербайджан) через Сюнік, Вірменії, відповідно до угоди про припинення війни в Нагірному Карабасі 2020 року, то Азербайджан змусить Вірменію зробити це. За даними влади Вірменії, у тристоронній заяві про припинення вогню не згадують ні «Зангезур», ні слово «коридор», і що «угода стосується тільки розблокування регіональних комунікацій». 18 квітня 2023 року, прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян, виступаючи в парламенті республіки погодився з тим, що Нагірний Карабах, який Єреван завжди, хоч і не оголошуючи про це офіційно, вважав своєю частиною («республіка Арцах»), юридично є частиною Азербайджану. «Зараз я хочу підтвердити, що Республіка Вірменія повністю визнає територіальну цілісність Азербайджану, і ми очікуємо, що Азербайджан зробить те саме, визнавши всю територію колишньої Вірменської РСР Республікою Вірменія», — заявив Нікол Пашинян[11]. Хронологія подійТравень 202112 травня надходили повідомлення про перехід азербайджанських солдатів на територію Вірменії у двох районах уздовж вірмено-азербайджанського кордону. Територія навколо озера Сев, розташована на схід від села Ішханасар і гори Мец Ішханасар, на північ від міста Горіс і села Акнер Сюнікській області. Прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян заявив, що повідомлення про просування Азербайджану по озеру Сев вірні і що ведуться переговори про виведення азербайджанських військ, заявивши, що вірменські сили зупинили просування без будь-яких сутичок[12]. Вірменська сторона стверджує, що згідно з радянськими мапами озеро розділене на дві нерівні частини, більша з яких знаходиться в межах Вірменії, а менша частина належить Азербайджану. Але азербайджанські солдати показали вірменським прикордонникам свою карту, на якій все озеро належить Азербайджану і відмовилися покинути територію.  Березень 2022У ніч із 7 на 8 березня 2022 року на ділянці в місті Шуша, яке контролює Азербайджан, стався вибух газопроводу з Вірменії, після чого на непідконтрольних азербайджанській владі територіях почалися проблеми з газопостачанням. 27 березня ЗС Азербайджану взяли висоту Караглух і гірський хребет, що дає змогу «нависати» над ділянкою «Ходжали — Ханкенді» (на Півночі)[13]. Серпень 20223 серпня 2022 року у відповідь на відмову Вірменії вивести підрозділи своїх збройних сил з території колишньої Нагірно-Карабаської Республіки та вчинення терористично-диверсійних актів на території Азербайджану, що призвели до смерті азербайджанських військових, Азербайджан оголосив про проведення контртерористичної операції «Відплата»[14][15] За допомогою ударних БПЛА було знищено декілька одиниць вірменської військової техніки.[16][17]. .jpg) Вересень 2022У ніч на 13 вересня на кордоні Азербайджану та Вірменії почалися бойові дії. Азербайджан звинуватив Вірменію у скоєнні широкомасштабної провокації на державному кордоні. Відповідне повідомлення опублікувало міністерство оборони Азербайджану. У відомстві повідомили, що збройні сили Вірменії здійснили широкомасштабні диверсії на Дашкасанському, Кельбаджарському та Лачинському напрямках. Вказується, що вірменські ДРГ у темний час доби замінували ділянки між позиціями підрозділів азербайджанської армії та дорогами постачання в різних напрямках. Своєю чергою у міноборони Вірменії повідомили, що Азербайджан відкрив вогонь з артилерії та великокаліберної зброї у бік населених пунктів Ґоріс, Сотк та Джермук[18][19]. Згідно заяви прем'єр-міністра Вірменії Нікола Пашиняна, на тлі міжнародних закликів до негайного припинення бойових дій між країнами, Вірменія втратила щонайменше 49 солдатів під час останніх сутичок на кордоні з Азербайджаном. «Наразі ми маємо 49 (солдатів) убитих, і, на жаль, це не остаточна цифра», — сказав Пашинян у парламенті[20]. За офіційними даними, за два дні зіткнень загинуло 105 вірменських військовослужбовців і 71 солдат із азербайджанської сторони[21]. Березень-травень 20235 березня в Нагірному Карабасі сталася стрілянина, були загиблі та поранені. За даними МО Азербайджану, азербайджанці зупинили підозрілий транспорт із Вірменії для перевірки, після чого звідти відкрили вогонь[22][23]. Версія Вірменії відрізняється[24]. 30 квітня Вірменія та Азербайджан взяли участь у переговорах у Вашингтоні, щоб спробувати нормалізувати відносини[25]. 11 травня Азербайджан та Вірменія звинуватили один одного в обстрілах на кордоні, було поранено солдатів з обох країн[26]. Згідно повідомлення агенції Сіньхуа, в результаті перестрілки військових на кордоні Вірменії та Азербайджану загинула одна людина, ще четверо отримали поранення[27]. 26 травня 2023 року посол Азербайджану у Франції повідомив, що Азербайджан та Вірменія можуть підписати мирну угоду щодо врегулювання конфлікту навколо Нагірного Карабаху, коли лідери обох країн зустрінуться на саміті Європейської політичної спільноти у Молдові наступного тижня[28]. За інформацією дипломатичних джерел агентства Reuters, планується, що на полях саміту Європейської політичної спільноти 1 червня 2023 року президент Азербайджану Ільхам Алієв та прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян проведуть переговори на найвищому рівні за участю президента Франції Еммануеля Макрона та канцлера Німеччини Олафа Шольца[29]. Вересень-грудень 20234 вересня на кордоні Вірменії та Азербайджану повторилися бойові зіткнення, загинуло щонайменше троє військових[30]. 19 вересня Азербайджан почав військову операцію на території Нагірного Карабаху[31][32]. Вже наступного дня, 20 вересня, керівництво Нагірно-Карабаської Республіки погодилось вивести військових, розформувати та повністю роззброїти формування армії оборони Нагірного Карабаху[33]. 24 вересня 2023 року 120 тис. вірмен Нагірного Карабаху планували виїхати до Вірменії, побоюючись етнічних чисток[34]. Станом на 27 вересня, до Вірменії повернулася третина населення НКР (42,5 тис. осіб)[35]. 28 вересня «влада» Нагірного Карабаху оголосила про припинення існування невизнаної республіки[36]. За даними МО Азербайджану, протягом військової операції у Карабасі за 19-20 вересня ЗС Азербайджану втратили 700 осіб[37]. Того ж дня Вірменія подала до суду ООН позов проти Азербайджану за звинуваченням у дискримінації в Нагірному Карабасі[38]. У відповідь в МЗС Азербайджану заявили, що це розпалювання расової ненависті[39]. 20 жовтня Вірменія та Азербайджан за європейського посередництва затвердили дорожню карту з нормалізації відносин[40]. У грудні сторони домовилися про обмін полонених та обговорили подальші відносини[41]. Див. такожПримітки
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
